9 листопада 2021 року відбулися Всеукраїнські перекладознавчі читання «Переклад в Україні (1991-2021): тенденції, напрямки та соціополітичні виклики», присвячені пам’яті видатної української філологині, академіка АН ВШ України, членкині НТШ, засновниці і довголітньої завідувачки кафедри перекладознавства і контрастивної лінгвістики імені Григорія Кочура – професорки Роксолани Зорівчак. Цьогоріч конференція, яка відбулася в онлайн-режимі, зібрала провідних науковців та дослідників українського перекладу з Фрайбурзького університету (Німеччина), Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна, Університету імені Альфреда Нобеля у місті Дніпро, Української академії друкарства, Центральноукраїнського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка та Львівського національного університету імені Івана Франка. До участі у заході долучилися також експерти перекладацьких програм Українського інституту книги, відомі перекладачі, засновники перекладацьких агенцій, фестивалів та ін.
Метою конференція було представлення й простеження динаміки розвитку різних напрямів українського перекладу, аналіз ключових проблем, поворотних моментів і соціополітичних викликів перекладацького процесу останніх 30-ти років, окреслення основних подій та особистостей, а також поглиблення розуміння українського перекладознавчого світу.
Перекладознавчі читання відкрив в.о. декана факультету іноземних мов, доцент Любомир Бораковський, а вступне слово виголосила завідувачка кафедри перекладознавства і контрастивної лінгвістики імені Григорія Кочура, доцентка Оксана Дзера. На пленарному засіданні доповідь професора Олександра Чередниченка (Інститут філології, КНУ імені Тараса Шевченка) концептуально окреслила домінантні траєкторії розвитку українського перекладацького цеху за останні три десятиліття, закцентувала проблемні практики у галузі та змоделювала потенційні шляхи поліпшення освіти перекладачів. Професор Максим Стріха та доцент Ольга Грабовецька поділилися спогадами про Роксолану Петрівну, а професор Тарас Шмігер представив видання «Роксолана Зорівчак: З любов’ю до науки та життя» (Львів: НТШ, 2021). Динамічними та конструктивними були дискусії на п’яти секційних засіданнях: «Світова література в Україні: рецепція, інтерпретація, переклад» (голова – доц. О. Дзера), «Знакові персоналії світової літератури в українських перекладах» (голова – проф. Л. Коломієць), «Видавничий ринок перекладної літератури та суспільна інституціоналізація перекладу» (голова – доц. І. Одрехівська), «Інтерсеміотичний переклад і мультимодальність в культурному просторі України. Сфера локалізації в Україні» (голова – проф. М. Стріха), та «Галузевий і усний переклад: пріоритетні напрямки та вектори розвитку» (голова – проф. Л. Черноватий).
Учасники конференції дійшли висновку, що за 30 років український переклад пройшов значний шлях розвитку: від перекладу з англійської вагомої праці професора історії та політології Йоркського університету Ореста Субтельного «Україна: історія» в київському видавництві «Либідь» 1992 року та заснування того ж року новаторського видавництва «Основи», де завдяки ентузіазму Соломії Павличко почали виходити переклади світової класики філософської думки, від першого Форуму видавців у Львові 1994 року, який заклав успішну платформу спілкування між видавцями та перекладачами, від видання Михайлом Москаленком 1995 року фундаментальної антології «Тисячоліття. Поетичний переклад України-Русі», а також перевидання перекладів таких проскрибованих раніше майстрів, як Григорій Кочур та Микола Лукаш, врешті від українського дубляжу перших серій «Династії» та «Альфа» до успішного утвердження незалежного перекладного книговидання в Україні вже у 2000-х роках («А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА», «Видавництво Старого Лева», «Наш формат», «Cвічадо», «Темпора» та ін.), професіоналізму в українському аудіовізуальному перекладі, посилення інтересу до театрального перекладу, розвитку перекладацької індустрії в галузі веблокалізації, формування відповідного інституційного середовища (Український культурний фонд, Український інститут книги) й що не менш важливо – формування й розгортання україномовної цільової аудиторії, яка розуміє, що усвідомлення власної ідентичності, утвердження Свого постійно відбувається у діалозі з Іншим.
Більшість учасників конференції беруть участь як автори у підготовці колективної монографії під однойменною назвою за редакцією Оксани Дзери та Ірини Одрехівської, яка вийде у світ на початку 2022 року. Цей видавничий проєкт реалізовано завдяки співпраці Львівського національного університету імені Івана Франка та Офісу «Львів – місто літератури ЮНЕСКО».