З сумом повідомляємо, що 21 березня 2023 року на 59 році життя після важкої хвороби відійшов у Вічність видатний український композитор, доктор мистецтвознавства, професор, заслужений діяч мистецтв України, дійсний член Наукового товариства ім. Тараса Шевченка, голова Музикознавчої комісії НТШ (від 2002 р.), декан факультету культури і мистецтв (2010-2015 рр.), завідувач кафедри філософії мистецтв (2011-2021 рр.), професор кафедри соціокультурного менеджменту Львівського національного університету імені Івана Франка Олександр Володимирович Козаренко.
Олександр Козаренко мислив неординарно, дбав про те, аби у класичному науковому середовищі органічно поєднувалися культурознавча і музикознавча освіти. Багато зробив для відродження музикології як університетської науки, доклав чимало зусиль для відновлення пам’яті про Адольфа Хибінського, видатного польського музикознавця, засновника музикології у Львівському університеті. Професор Козаренко був організатором та промотором низки вагомих міжнародних конференцій, автором та співавтором монографій з питань українського музикознавства.
Як декан факультету культури і мистецтв проф. Козаренко сприяв розбудові факультету, заснував кілька нових кафедр. Серед них – кафедра філософії мистецтв, яка поєднувала під його керівництвом теоретичні та прикладні засади культурознавства, а згодом трансформувалася у кафедру менеджменту соціокультурної діяльності.
Науковий доробок Олександра Володимировича складають сотні праць, серед яких – вагомі монографії «Феномен української національної музичної мови», «Коломийка в просторі української культури» та інші. Професор Козаренко мав глибокі філософські знання, якими охоче ділився зі студентами в Україні та за кордоном. Багато років працював ординарним професором Українського Вільного Університету в Мюнхені. Володів кількома іноземними мовами.
Проф. Козаренко мав багатьох талановитих учнів, таких, як відомий оперний співак, контртенор Василь Сліпак, що загинув у бою за Україну. Професор зініціював низку наукових конференцій, присвячених В. Сліпаку, які щороку 30 червня відбувалися на факультеті культури і мистецтв.
Олександр Козаренко – лауреат композиторських премій ім. Л. Ревуцького (1996 р.), ім. М. Лисенка (2001 р.), ім. Б. Лятошинського (2012 р.), ім. С. Людкевича (2007 р.). Творив видатний композитор у жанрах симфонічної, оперної, балетної, хорової, камерно-інструментальної, вокальної та театральної музики. Понад 50 вистав у репертуарі сучасних українських театрів було поставлено з його авторською музикою, яка завжди відзначалась особливою вишуканістю й театральністю, змістовно та емоційно збагачуючи сценічну дію.
Свідченням незгасимого таланту Олександра Володимировича є і те, що у 2021 році він був одним із головних претендентів на здобуття Національної премії України імені Тараса Шевченка за цикл концертів української класичної фортепіанної музики. У цьому циклі концертів Олександр Козаренко проявив головні риси свого неповторного піанізму – глибинний підхід до інтерпретації різностильової музики, проникнення у деталі авторського задуму, віртуозний блиск і потужний виконавський темперамент.
До відомих творів композитора належать: опера «Час покаяння» (1997, лібрето С. Ступака за віршами укр. поетів XVII-XVIII ст.); мелодрама «Орестея» для читця та інструм. ансамблю (1996); балет «Дон Жуан з Коломиї» (1994, за мотивами творів Л. фон Захер-Мазоха); вокально-симфонічна ораторія «Страсті Господа Бога нашого Ісуса Христа» для читця, солістів, хору та камерного оркестру (1996), «Український реквієм» для солістів, хору і оркестру (2008); для симфонічного оркестру – «Чакона» (1989), «Епістоли» (1991), Концерт для скрипки з оркестром (1989–94), «Sinfonia estravaganza» для камерного оркестру (1996); для камерного ансамблю – «Concerto Rutheno» (1991), «Tango del Modo Piaccola» для скрипки, фортепіано, кларнета, контрабаса і ударних (2002); камерні кантати – «Мікросхеми» для голосу з камер. ансамблем (1989), «П’єро мертвопетлює» для контртенора з камерним ансамблем (1994); для хору й оркестру – «Псалом Давидів» (1998), для жіночого хору, камерного оркестру й органа – «Чотири молебні пісні до Діви Марії» (1996), Стихира «Вінець нетлінний» для хору, органа й оркестру (2006); для мішаного хору – «Острозький триптих» (1994), Літургія св. Іоанна Златоуста (1999–2000), Українська Кафолічна Літургія (2003).
Професор Олександр Козаренко залишиться у нашій пам’яті як яскравий, національний за духом та стилем композитор, блискучий піаніст та знаний у всьому світі науковець, який здійснив вагомий внесок у розвиток української національної культури та науки. Пам’ятатимемо його і як Людину з тонким почуттям гумору, доброзичливу, співчутливу, світлу.
Колектив Львівського національного університету імені Івана Франка висловлює щирі співчуття рідним, близьким та колегам Олександра Володимировича.
Вічна пам’ять видатному Композитору, Музиканту, Ученому…