6 травня 2025 року перестало битися серце видатного українського письменника-шістдесятника, літературознавця, публіциста, історика, дослідника українського літературного бароко, лавреата Шевченківської премії, Почесного доктора Львівського національного університету імені Івана Франка Валерія Шевчука.
Валерій Шевчук був не просто письменником-лавреатом Шевченківської премії, істориком, медієвістом, Почесним доктором Львівського університету – він був сковородинцем за духом і серцем. Своїми Учителями також називав Тараса Шевченка та Івана Франка.
Сам говорив, що не на одне покоління дослідників вистачить усього, що він написав.
У своїх розмовах завжди був особливим, трохи іронічним, але щоразу виявляв свою неймовірну компетентність, даючи слушні поради у багатьох наукових і мистецьких питаннях.
…Щоранку Валерій Олександрович любив прогулювався доріжкою від своєї дачі в Кончі Озерній до свого уподобаного озерця. Мовляв, у пошуках «срібного молока». Сьогодні він пішов туди від нас назавжди.
Він знову вже в іншому місці, і його творчому Леву-Самітнику знову, можливо, доведеться важко звикати, пристосовуватися до нового часопростору, як і тоді, коли був вимушений покинути свою творчу багатовікову резиденцію, де тільки він себе по-справжньому і почував Паном.
Віримо, що «поміж казкою і життям» він зустрів свою «мойру» із багатотомового «сувою» свого літературного і наукового доробку, яка Майстрові відкриє там, у Вічності, нові незбагненні досі нам, живим, секрети творчости, науки і життя.
Бо Він був справжнім Чарівником, який свого часу склав усі свої казки для найдорожчих доньок – Мирослави та Юліани. І як справжній Чарівник з епохи людяности Він вірив у перемогу Добра і Миру для України, у її незалежне майбутнє.
Щирі, глибокі співчуття дружині Неонілі, донькам Мирославі та Юліані, онукові Богданові та всім найдорожчим його серцю людям, кого знав і любив Валерій Олександрович.
Царство Небесне і Вічна, Світла пам’ять Справжньому Митцеві.
Мар’яна Челецька
Академічна спільнота Львівського національного університету імені Івана Франка у глибокій скорботі сумує разом із родиною та всім Українським Народом у зв’язку з непоправною втратою Великого Українця Валерія Олександровича Шевчука.