«Вогонь, що не згаса…»: презентація книги професора Тараса Салиги

У рамках XXIV Форуму видавців у Львові 14 вересня 2017 року в Актовій залі Львівського національного університету імені Івана Франка відбулася презентація книги завідувача кафедри української літератури імені академіка Михайла Возняка, заслуженого професора Львівського національного університету імені Івана Франка Тараса Салиги «Вогонь, що не згаса…». Урочисте представлення нового видання вів його учень, проректор з науково-педагогічної роботи, професор Ярослав Гарасим.

Першим про професора Тараса Салигу та його манеру писання й мислення повів мову Ректор Львівського університету професор Володимир Мельник. Він загострив увагу присутніх на ригористичній вимогливості до себе та інших Тараса Юрійовича, а також на несхитній поставі щодо свого, сокровенного, українського національного, що має в автора книги найвищий пієтет.

«Переконаний, що вогонь творчості у Тараса Юрієвича ще довго не згасатиме. Він вболіває за Україну, за український національний простір, нашу мову і культуру», – наголосив Ректор Університету.

Надалі до слова запросили головного редактора журналу «Дзвін» Юрія Коваля, який попервах розповів про місію їхнього часопису як колиски величезної кількості талановитих людей, які часто стартували з першопублікаціями саме у Львові. Так було і з професором Тарасом Салигою, який свого часу надрукував у «Дзвоні» рецензію-відгук на першу книгу Степана Пушика «Молоді громи». Відтоді Тарас Салига залюбки друкував і досі друкує свої літературознавчі статті та критичні есеї в журналі. Редактор розповів ще про новаційну практику у сучасному становленні  журналу, закцентувавши увагу на тому, що редакція вирішила кілька номерів щороку цілком заповнювати матеріалами молодих письменників у віці до 35 років, яким часто тяжко прорватися на простір друкованих видань і вповні реалізовувати свій письменницький або літературно-критичний хист. Насамкінець Юрій Коваль з глибокою пошаною відгукнувся про автора зібраних літературознавчих і літературно-критичних статей і побажав йому довголіття у літературознавчій науці, критиці та літературі.

Односельчанин автора книги, лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка Степан Пушик теж спробував заглянути в дитячі та юнацькі роки професора Тараса Салиги, якому також не легко давався шматок хліба. «Адже ще до навчання на філологічному факультеті Тарас вступив в сільськогосподарське училище. Так би мовити, від землі-годувальниці розпочинав свій життєвий шлях…» Письменник зі щироусміхненою іронією ознайомив слухачів із низкою фактів біографії друга всього свого життя, присмакувавши оповідь численними дотепинками. І звісно, із пошанівком відзначив Тараса Салигу як критика та літературознавця і зичливо побажав йому многая творчих літ і таких прецікавих книжок, як щойно видана.

Із вітальним пієтетним словом виступив і близький друг, 92-річний поет, виходець із Полтавщини Микола Петренко, який більшу частину свого життя мешкає у Львові. Він повідомив, що дружить із Тарасом Салигою не одне десятиліття, бо тривалий час були й сусідами, неоднораз сиділи за кавою, розмовляючи на різні літературознавчі, зокрема й поезієзнавчі, теми, сперечалися, виказували слова захоплення, якщо з-під пера друзів-письменників щось ваговите появлялося друком. Поет зізнався, що вдячний професорові за численні відгуки та більші обсягом літературознавчі статті про його творчість: аналітико-синтетичні міркування Тараса Юрійовича ніколи не грішили легковажним захвалюванням, а, навпаки, задавали щораз вищу планку, до якої змушував дотягатися.

Учень автора книги професор Дрогобицького державного університету імені Івана Франка Петро Іванишин окреслив концептуально-методологічну стрункість смислової та архітектонічної фактури видання – органічно-національний стиль, христологія та ін. Окремо підкреслив стилістично-викладове багатство мікродосліджень Тараса Юрійовича.

Із докладним аналізом структури книги Тараса Салиги виступив письменник Левко Різник. Він наголосив на якісних аспектах композиції та змісту видання, а проте запропонував свої фактурні зміни до структури. Звісно, доповідач високо оцінив критико-літературознавчу активність автора книги «Вогонь, що не згаса…» та побажав йому нових рясних ужинків на полі осмислювального слова.

З аналітичним зондажем у фактуру та смислове розмаїття тому статей професора Тараса Салиги виступила й представниця молодої генерації україністів, магістрантка філологічного факультету Адріана Генц. Звісно, ледь опанувавши хвилювання, вона щедро кидала в зал свої тези, рясно декоруючи їх іншомовними словесами та демонструючи рівень наукового мислення магістранта української філології у Львівському університеті.

Із вдячністю до презентантів особистості Тараса Салиги звернулася представниця видавництва «Либідь» Світлана Головко, яка застановилася на специфіці сучасного книговидання, що змушене в комерціолізованому світі популяризувати нововидані книги, організовувати розмаїті презентації, якої, до слова, не хотів автор книги «Вогонь, що не згаса…». Та така тепер специфіка книжкового ринку. Зрештою, кожна презентація цікавої книги нічого ганебного в собі не містить. Вона щиро подякувала авторові за те, що погодився на таку клопітну річ, як укладання досить-таки об’ємної, але неймовірно потрібної, особливо для східної України, книги, а також пообіцяла у поближчому часі видати тритомне зібрання вибраного професорового критико-літературознавчого та есеїстичного доробку.

Насамкінець автор книги виступив зі словами вдячності, які адресував усій аудиторії. Тарас Юрійович розчулено кинув поглядом у дитячо-юнацькі шкільні роки, згадавши свою щоденну багатокілометрову дорогу до школи, на якій він поминав Народний дім, будівництво якого було закінчено десь до приходу радянщини на наші терени, на фронтоні якого забудівельники помістили слова «В єдности – сила». Ці слова, наголосив він, назавше  вкарбувалися в його душу і супроводжують його по життю, як найвагоміше кредо. Своєю книгою, переконував науковець, адресуючи слова насамперед молоді, я також прагнув донести оту істину, що «в єдности – сила».

Світлини: Олега Вівчарика Більше фото