Випускниця філологічного факультету Дарина Шумлянська: «Факультет створив середовище, яке дозволяло нам особистісно зріти»

Літо у Львівському університеті – це час, коли натхненні підсумки студентського життя бакалаврів перетинаються із важливими рішеннями і мріями вступників. Найкраще тим, хто лише планує розпочати першу сторінку свого студентського життя, про Університет розкажуть ті, хто вже створив тут свій неповторний сюжет. У серії публікацій цьогорічні бакалаври Львівського університету діляться спогадами про свій незабутній шлях та дають поради мрійникам, які лише обирають майбутній фах.

Для Дарини Шумлянської, випускниці бакалаврату філологічного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка, студентські роки стали періодом наукових пошуків і важливих знайомств. За її словами, саме Університет допоміг сформувати світогляд і дав більше, ніж просто фахові знання.

«Навчання в Університеті подарувало мені чимало щасливих спогадів, дорогих серцю зустрічей та власних здобутків. Мабуть, саме тут мій світогляд набув цілісності – поруч із небайдужими українськими науковцями, юними й уже вельми досвідченими, з волонтерами та людьми, з якими можна дискутувати й не погоджуватися, зберігаючи взаємоповагу. Факультет створив середовище, яке дозволяло конструктивно сперечатися, досліджувати й помилятися, а отже – особистісно зріти», – розповідає випускниця.

Такий підхід навчив Дарину інакше дивитися на вже знайомі тексти. На її думку, саме здатність щоразу відкривати нові сенси стала однією з найбільших цінностей освіти. «Для мене найважливішим, чого навчилася на філологічному факультеті, було не вміння знаходити принципово нові твори, а заново відчитувати давно відкрите. Це дуже важливо – дорослішаючи, бачити не лише улюблену книгу, а й митця та його приховані мотиви. Відтак виявляємо для себе нових чи забутих авторів, інших переосмислюємо, а з часом навіть відпускаємо», – зазначає вона.

Особливим спогадом для випускниці стала фольклористична практика на Івано-Франківщині. Цей досвід подарував нагоду застосувати здобуті знання на практиці та доторкнутися до живої народної традиції. «Найчарівнішою згадкою для будь-якого студента, що навчається за спеціалізацією «Фольклористика», є експедиційна практика. Я теж безмежно люблю і лелію спогади про нашу подорож на Івано-Франківщину: подекуди надміру доброзичливих респондентів, навіть попри щоденну кількагодинну дорогу у високі гори, вечори, коли ми ділилися враженнями від віднайденого матеріалу, та пісні Володимира Івасюка, якими ці вечори й завершувалися», – пригадує випускниця.

Не менш цінними для Дарини стали й навчальні дисципліни, що відкрили нові способи осмислення літератури й культури. Цьому сприяв і підхід викладачів, які не пропонували готових відповідей, а заохочували студентів самостійно шукати рішення, ставити запитання й дискутувати.

«Мене й досі надихають саме ті дисципліни, які я відвідувала на далекому першому курсі – коли все було новим і вистачало посидючості слухати. Тоді особливо захоплювали «Вступ до літературознавства», що був своєрідним прологом у позашкільну літературу та справжній її аналіз, і «Музичний фольклор», який заворожував своїм живим характером, бо на багатьох інструментах ми власноруч спробували грати, а безліч пісень самі переспівали. Саме такий підхід – дати ще непевним студентам пізнавати все самостійно, а не через чужі інтерпретації – вважаю одним із найцінніших досвідів навчання. Викладачі створили середовище, яке підтримувало внутрішній інтерес. Особливо коли давали нам на перший погляд закручені завдання, що спонукали до самостійного пошуку й згодом переростали у наші студентські дискусії», – розповідає випускниця.

Поза аудиторіями Дарина брала активну участь у науковому житті факультету. Спершу як учасниця конференцій, а згодом – як одна з організаторок і голова Наукового товариства студентів філологічного факультету, що дало їй змогу побачити академічне життя з різних боків.

«Я щороку долучалася до рідних конференцій факультету – «Мозаїки наукової комунікації» та «Vivat Academia». Великим набутком для мене стали не лише науковий досвід, формування свого публіцистичного стилю та спілкування із розумною молоддю під час конференцій та поза ними, а й можливість побачити, як організовують такі заходи. Коли вже згодом долучалася до підготовки та проведення цих конференцій – спочатку як заступниця голови, а згодом як голова Наукового товариства студентів філологічного факультету – то вже самостійно переконувалася, наскільки важлива така всеукраїнська та міжнародна комунікація для розвитку нашої країни. Коли говоримо про те, що любимо, ми надихаємо багатьох на нові відкриття.

Очолюючи Наукове товариство, вчитися й адаптуватися доводилося дуже багато, але в цьому була й певна приємність. Не можу сказати, що якийсь проєкт був для мене важливішим ніж інші, адже повсюдно було докладено чимало зусиль, креативності та відданості – моєї та моїх колег. Найбільш відвідуваним був наш «Вечір українського шістдесятництва» із культурологом та істориком Радомиром Мокриком і літературознавцем Ростиславом Чопиком, який ми перетворили на своєрідний науково-літературно-мистецький перформанс. Водночас із не меншою теплотою згадую презентацію дебютного роману викладачки нашого факультету Христини Щепанської. Тож наполегливо раджу студентам долучатися до ініціатив Наукового товариства, адже саме вони дають змогу не лише віднаходити, а й створювати те, що справді матиме для вас цінність», – зазначає випускниця.

Озираючись на студентські роки, Дарина розповідає, що найбільше вдячна людям, які були поруч, підтримували її прагнення розвиватися й не боятися нових викликів: «Найбільше філологічному факультету я вдячна за дві речі: за те, що підтримав мої амбіції, і за те, що мала змогу навчатися від направду виняткових людей. Нерідко одне було продовженням іншого: саме їхня підтримка давала сміливість братися за нові виклики. Я щиро бажаю тим, хто був поруч зі мною впродовж цих років, наснаги, можливостей і добрих людей поряд для здійснення найзаповітніших задумів».

Випускниця переконана, що саме підтримка студентських ініціатив, відкритість до нових ідей та доступність науки є тим, що вирізняє Львівський університет і робить його місцем, де можна реалізувати власний потенціал.

«Раджу майбутнім абітурієнтам вступати до Львівського університету саме через відкритість та доступність освіти й науки. Немає потреби вкотре наголошувати, що Університет віддавна утвердив себе як потужна академічна платформа. Втім варто відзначити готовність університетської наукової спільноти підтримувати студентські ініціативи. Адже саме в ці роки найважливіше мати простір, у якому можна реалізовувати ідеї й поступово знаходити власний шлях у науці та професії», – зазначає вона.

Наостанок Дарина ділиться порадою, яку сьогодні вважає особливо важливою для тих, хто лише розпочинає навчання в Університеті: «Не відкладайте свої творчі й наукові прагнення на потім. Хоч із віком приходять упевненість і досвід, але не менш важливо дозволити собі вчитися саме зараз – разом із людьми, які поділяють ваші інтереси. Помиляйтеся, пробуйте, реалізовуйте навіть ті ідеї, які поки здаються недосконалими. Мій досвід показав, що саме вони нерідко знаходять своє втілення в Університеті».

Озираючись на студентські роки, випускниця описує їх трьома словами – «спільнота», «відповідальність» і «поступ». Саме вони, на її думку, найкраще характеризують студентський період.

Щиро вітаємо Дарину та всіх цьогорічних випускників з успішним завершенням навчання! Нехай попереду будуть лише перемоги!