11 студентів фізичного та фізико-технічного факультетів Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна взяли участь у львівському етапі тренінгу для учасників Всеукраїнського студентського турніру фізиків. Упродовж п’яти днів – з 5 по 9 лютого 2018 року – цей тренінг проходив на базі фізичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка. Саме харківська команда представлятиме Україну на Х Міжнародному турнірі фізиків (International Physicists’ Tournament), який цього року відбудеться в Росії.
Загалом харківські студенти-фізики – найпотужніша «турнірна» сила України. Починаючи з 2003 року, коли в Одесі відбувся перший Всеукраїнський студентський турнір фізиків (ВСТФ), команди Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна здобували дипломи І ступеня 10 разів. Тож цілком природно, що таку багату переможну традицію слід популяризувати й ділитися ігровим досвідом з іншими університетами, які лише починають свою турнірну «кар’єру». І хоча студенти-фізики Львівського університету вже не раз брали участь у ВСТФ (а в далекому 2005-му навіть стали його переможцями, розділивши перше місце з «фізтехами» ХНУ ім. В.Каразіна), новому поколінню львівських гравців однозначно пішло на користь спілкування з найуспішнішою командою України.
Студентські турніри фізиків виникли як продовження популярних ще в радянські часи шкільних турнірів юних фізиків. Суть турніру – прищепити і розвинути навички «публічного» наукового мислення зацікавленим студентам. Це дає змогу оперативно формувати перспективні дослідницькі або експериментально-виробничі колективи молодих фізиків, які вже мають досвід командної роботи.
«Технологія» проведення фізичного турніру доволі цікава. На попередньому етапі команди, які зголосилися до участі, отримують список із 17 дослідницьких задач, і мають кілька місяців на їх розв’язання. Як правило, робота над задачами передбачає проведення експериментів, розрахунок теоретичних моделей, аналіз літератури. Кожна команда складається з 4-6 студентів.
Потім команди збираються разом на фінальний етап турніру (останній, 16-й за чергою, проходив у Києві на базі Фізико-технічного інституту Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» 1-5 грудня 2017 року), і представляють свої розв’язки у форматі фізбоїв. Упродовж фізбою кожна команда послідовно виступає в ролі доповідача, опонента та рецензента. Опонент викликає доповідача на одну із 17 турнірних задач. Доповідач має право відмовитись від кількох задач (якщо не знає розв’язку або з якихось причин вона йому не подобається), а потім приймає виклик і один або двоє представників команди роблять 9-хвилинну доповідь із розв’язком прийнятої задачі. Потім представник команди-опонента проводить опонування (аналіз переваг і недоліків запропонованого розв’язку), а представник команди-рецензента – рецензування (аналіз форми доповіді, опонування та полеміки між доповідачем і опонентом). Доповідач, опонент та рецензент проводять полеміку стосовно запропонованої доповіді. Згодом до полеміки залучаються всі інші члени команд. Члени журі задають уточнювальні запитання доповідачам, опонентам та рецензентам і виставляють оцінки. У ролі журі, як правило, виступають викладачі вищих навчальних закладів або вчені-фізики.
Задачі для турніру можуть складати і самі студенти. Скажімо, одну із турнірних задач фіналу 2017 року запропонував Михайло Аксьонов, студент ІІ курсу фізичного факультету Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна. І хоч його команда посіла в цих змаганнях лише третє місце, як досвідчений «турнірник» Михайло приїхав до Львова, щоб поділитися з нашими студентами своїм досвідом. «Багато студентів негативно або з підозрою ставляться до будь-яких змагань у науці, – говорить Михайло Аксьонов, – але для нас турнір – це нагода спробувати, як воно – займатися серйозною наукою. Бо це не просто вирішення якихось прикладних задач на 3-5 рядків чи навіть на три сторінки. Це справжні дослідження – з проведенням експериментів, з належним теоретичним обґрунтуванням. Багато «турнірників» потім пишуть за своїми задачами статті, які публікують наукові журнали. А дехто навіть захищає магістерські роботи».
Крім тренінгів, харківські студенти мали у Львівському університеті численні зустрічі на кафедрах фізичного факультету. Наших гостей неабияк вразило, що, незважаючи на канікулярний період в Університеті, їм жодного разу не відмовили в екскурсії кафедрами та лабораторіями. А деякі навчально-організаційні рішення, що практикують, скажімо, на кафедрах загальної та експериментальної фізики, викликали у них щире захоплення. «У себе на факультеті, – говорить Олег Іваштенко, студент І курсу фізико-технічного факультету Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна, – ми спочатку проводимо експеримент у нашій лабораторії, потім переходимо в аудиторію, де стоять комп’ютери, і там опрацьовуємо результати. Як наслідок, витрачаємо досить багато часу, ці переходи «розхолоджують» студентів, і нерідко це суттєво ускладнює процес обробки даних. Натомість у вашій лабораторії електрики і магнетизму комп’ютер стоїть біля кожної установки – і як тільки я отримую якийсь результат, є можливість одразу його опрацювати. І для того, щоб виконати якусь важливу для мене лабораторну роботу, я витрачаю лише кілька годин – замість кількох днів».
Якісну «культурну» програму для харківських гостей забезпечили екскурсії всіма університетськими музеями та Науковою бібліотекою ЛНУ ім. Івана Франка, а в останній день свого перебування у Львові студенти зустрілися з ректором Львівського університету, професором Володимиром Мельником. Зустріч пройшла надзвичайно тепло, харків’яни подякували ректорові за чудовий прийом і незабутні враження від Львова та Університету.
