23 травня 2017 року студенти та викладачі філологічного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка відзначили 156-ту річницю від часу перепоховання Тараса Шевченка в Україні. Серед низки заходів особливо пам’ятною стала літературно-музична композиція «Заповіт Шевченка». У дійстві було підкреслено роль і значення творчості Кобзаря для усіх генерацій українців: «і мертвих, і живих, і ненарожденних». Учасники композиції наголосили, що саме з Шевченкових творів починається новий відлік історії української мови та літератури (сприяли цьому цитовані вірші Тараса Шевченка, фрагменти біографічного нарису Богдана Лепкого, «Присвята» Івана Франка, поезії Євгена Маланюка, Івана Драча та ін.). Студенти-філологи закликали кожного усвідомити власну причетність до здійснення Шевченкового заповіту – прийняти виклик боротьби з власними недоліками, бути патріотом не на словах, а у щоденній праці, навчанні, відповідальній реалізації власної життєвої місії.
«Березень – народження й відхід Великого Українця. Травень – зустріч Пророка після нетривалої, але важливої для нас мандрівки», – розпочали мистецьке дійство ведучі заходу. Розповідь Анни Дембіцької та Олександра Ковальчука про повернення Тараса Шевченка в Україну й перепоховання Його у Каневі гармонійно й у відповідній емоційній тональності доповнювали поетичні, пісенні, інструментальні ілюстрації у виконанні студентів філологічного факультету.
Поезію Тараса Шевченка подарували присутнім Анна Герлянд і Наталія Шимків. Увиразнили мистецьке дійство вірші про Шевченка у декламуванні Лілії Нижник, Назара Підгорного. Чуттєвим гармонійним вкрапленням у полотно літературно-музичної композиції стали інструментальні мелодії – фортепіанні варіації на теми українських народних пісень Іванни Лободяк та «Пісня без слів» Кирила Стеценка у виконанні скрипальки Ліди Дроботової. Збагатили мистецьке дійство пісні на слова Тараса Шевченка. Пісня «Така її доля» у майстерному виконанні Юлі Василець стала своєрідним узагальненням наскрізного у Шевченковій поезії мотиву долі матері, долі жінки.
Бандуристки Анна Радкевич та Ірина Кметь проникливими творами «Зоре моя вечірняя» та «Бандуристе, орле сизий» ословили глибину Тарасової любові до рідної землі, її історії, культури. Добре знаний «Реве та стогне Дніпр широкий» в авторській музичній інтерпретації у стилі блюз гітариста Олександра Ковальчука засвідчив правдивість поетичних рядків Івана Драча про Тараса Шевченка: «Він пильно у нас вдивляється. Вільний свавільний самум. Здається, ядерно вибухне з отих непокірних дум. А то регоче і тішиться, наче хлопчисько радий. Шевченко був молодим. Шевченко завжди молодий». Ряст із Тарасової гори «зазеленів» у пісні, яку подарувала глядачам Ірина Кметь. Цей пісенний шедевр допоміг усім відчути красу Чернечої гори у весняному розквіті особливого для українців Шевченкового травня.
Після спільного декламування «Заповіту» Кобзаря відбулася презентація видання творів Тараса Шевченка китайською мовою. Завідувач кафедри української фольклористики імені академіка Ф. Колесси, професор Василь Івашків докладно розповів про важливість та актуальність книги, яка за останні 25 років стала першим масштабним перекладом творів українського письменника китайською мовою. Василь Івашків відзначив наполегливу роботу перекладача Ґе Баоцюаня, який вкрай відповідально поставився до представлення творчої спадщини Тараса Шевченка китайським читачам. Презентоване видання, на переконання професора Івашківа, є свідченням не тільки міжнародного визнання таланту відомого письменника, а й ще однією можливістю усвідомити велич Тараса Шевченка учасному поколінню.
Дала змогу почути усім присутнім звучання Шевченкового слова китайською мовою студентка Шанхайського університету іноземних мов Сан Сяоді, яка продекламувала «Заповіт».
На завершення зустрічі декан філологічного факультету Святослав Пилипчук подякував усім організаторам (особливо відзначив самовіддану працю заступника декана доцента Ірини Кметь) та учасникам шевченківського свята за плекання історичної пам’яті, за сучасне прочитання й осмислення життєвого й творчого шляху Людини, яка стала одним із основних символів України. Також Святослав Пилипчук висловив вдячність усім присутнім за небайдужість, за те, що не забули «пом’янути незлим, тихим словом» нашого Генія, за реальне виконання Шевченкового Заповіту.
