16 вересня 2024 року на факультеті культури і мистецтв Львівського національного університету імені Івана Франка відбувся круглий стіл «Перші наукові читання пам’яті Майї Гарбузюк». Захід відбувався у змішаному форматі: наживо в корпусі факультету культури і мистецтв на вул. Валовій, 18 та онлайн на платформі Zoom.
Організаторами заходу були кафедра театрознавства та акторської майстерності ЛНУ ім. Івана Франка і Наукове товариства імені Шевченка, дійсною членкинею якого була Майя Гарбузюк, понад 15 років очолюючи театрознавчу комісію. Круглий стіл був присвячений обговоренню нових методологічних підходів у театрознавстві і поклав початок традиції проведення щорічних наукових форумів, які у форматі круглого столу чи конференції гуртуватимуть теоретиків та практиків театрального мистецтва, сприятимуть обміну новими ідеями, вдосконаленню інструментарію науковців, таким чином символічно продовжуючи справу, за яку вболівала дослідниця Майя Гарбузюк.
Після урочистого відкриття конференції прозвучало вітальне слово від проректора з науково-педагогічної роботи та соціальних питань і розвитку, професора Володимира Качмара. Перш за все він поділився теплими спогадами про Майю Гарбузюк, наголосивши, що вона була не лише талановитою науковицею, а й неймовірною людиною. «Я завжди захоплювався її запалом та енергією, її цікавими думками, неординарним мисленням. Здавалося, вона була скрізь, настільки зацікавлювала своїми ідеями, що неможливо було й самому не загорітися. І це мало великий вплив насамперед на її студентів. Майя Володимирівна назавжди залишиться у моїй пам’яті не просто потужною науковицею, а передусім позитивною, доброю людиною». Проректор висловив надію на те, що наукові читання пам’яті Майї Гарбузюк стануть доброю традицією факультету і вся академічна спільнота регулярно матиме нагоду згадати Майю Володимирівну як науковицю, жінку, маму й насолодитися спогадами про її творчі роботи і плани, які її учні та кафедрали спільно втілюватимуть у життя.
До вітань доєдналася також декан факультету культури і мистецтв ЛНУ ім. Івана Франка, доцентка Мирослава Циганик. Вона відзначила, як кафедрі, факультету й цілому Університету бракує Майї Гарбузюк, і наголосила на важливості її внеску у розвиток театрознавства в Україні та за кордоном. «Для нас вона була всім – близьким другом, вчителем, наставником. Ми всі знаємо, наскільки великою була сила її духу, яка й сформувала те наукове коло, в якому ми зараз маємо можливість спілкуватися. Сила її думки, праця, яку вона щоденно вкладала в розвиток театрознавства, залишили по собі потужний слід». Мирослава Циганик також подякувала всім, хто долучився до організації заходу, й закликала присутніх продовжувати справу Майї Володимирівни.
Зі вступним словом виступив модератор круглого столу, голова театрознавчої комісії Наукового товариства ім. Шевченка, доцент кафедри театрознавства та акторської майстерності ЛНУ ім. Івана Франка Роман Лаврентій. Він детальніше розповів про мету, основні тематичні акценти і формат круглого столу. «У першій частині ми сконцентруємося на академічній, науковій складовій, а вже згодом будемо ділитися особистими спогадами про Майю Володимирівну. Пам’ятаймо: ми зараз робимо те, що ми робимо, бо саме вона була тим рушієм, промотором тих новаторських підходів. Кому ж, як не нам, знати, як Майя Володимирівна розворушувала всіх і в Україні, і за кордоном, змушуючи подивитися на український театр іншими очима, змінивши ті усталені й закостенілі погляди. Тож ми маємо зробити так, щоб її справа рухалась і жила, маємо реалізувати усі її ідеї та починання, адже ми несемо відповідальність за збереження пам’яті про неї», – наголосив Роман Лаврентій.
Після привітань до слова запросили першу доповідачку – доцентку кафедри історії Стетсонського університету (Флорида, США), доцентку кафедри театрознавства та акторської майстерності Львівського університету Мейгіл Фавлер. Вона насамперед акцентувала на тому, що сьогоднішня зустріч, наукове спілкування та обмін ідеями через океан стали можливими саме завдяки Майї Гарбузюк. «Сьогоднішня подія ілюструє те, що Майя Володимирівна робила з театрознавством в Україні, будуючи зв’язки, мости з науковцями за межами України. Вона створила цілу мережу досліджень і хотіла інтернаціоналізувати вивчення театру в Україні, долучаючись до ширших наукових дискусій. Ця справа триває й нині, і ми є її частиною», – сказала вона.
Мейгіл Фавлер окреслила сутність міждисциплінарного підходу до вивчення театру в Україні, що передбачає взаємодію з іншими науковими полями і питаннями, визначення зв’язків, циркуляцій та обмінів, у яких Україна відігравала ключову роль. «Таким чином ми наносимо Україну на мапу історії театру за межами України і робимо добру наукову справу, адже наші історичні суб’єкти жили, як і ми самі, не обмежені однією країною, радше у світах, які були і є глибоко заангажованими з іншими регіонами та людьми, як близькими, так і далекими», – зауважила доповідачка і додала, що важливо вивчати театр через контекст, беручи до уваги життя глядачів і те, що відбувається поза сценою, адже історичний контекст формує сцену, а сцена фактично відображає суспільство.
Надалі Мейгіл Фавлер детальніше розповіла про постколоніалізм як підхід у вивченні театрознавства і про те, як постколоніальні теорії можуть впливати на сучасні дослідження. Постколоніальні студії, за її словами, насамперед прагнуть висвітлити суб’єктивні підходи, раніше заглушені колоніалізмом, що включає в себе фундаментальну критику західних уявлень про культурну та расову вищість. Особливої актуальності цей аспект набуває у зв’язку із повномасштабним вторгненням росії в Україну, яке повернуло театр в Україні від постколоніалізму, що характеризується здатність творчо рефлексувати на тему колоніального досвіду вже після його пережиття, назад до антиколоніалізму, якому властивий протест колонізаторові в ході боротьби з ним.
Другою доповідачкою круглого столу була докторка мистецтвознавства, професорка, завідувачка відділу театрознавства Інституту проблем сучасного мистецтва Національної академії мистецтв України Ганна Веселовська. Вона представила інший новаторський підхід, який застосовується у театрознавстві, – урбаністичні студії. Вона розповіла про поширений стереотип, за яким український театр є насамперед сільським, й обґрунтувала хибність такого твердження. «Одна із пануючих міфологем, на яку можемо натрапити і в популярній, і навіть у науковій літературі, – це те, що український театр – це театр сільський, для селян і про селян. Але мені здається, що це абсолютний нонсенс, адже ці висновки зроблені виключно на основі сюжетів п’єс. І справді, говорячи про театр в Україні XIX століття, можемо сказати, що сюжети більшості п’єс зосереджені на подіях у селі, що зумовлено реаліями тогочасного життя, але такий принцип є хибним. Цю парадигму ми можемо змінити і знайти певну доказову базу, послуговуючись саме урбаністичними студіями, які зараз є особливо популярними і в яких обговорюються питання театру», – пояснила вона. Надалі дослідниця обґрунтувала необхідність дослідження українського театру у тісному зв’язку із дослідженням культури міста певного періоду, розвитку міст та індустрії міст.
Після доповідей робота круглого столу продовжилась у форматі дискусії, до якої долучилися викладачі та наукові співробітники кафедри театрознавства та акторської майстерності ЛНУ ім. Івана Франка, кафедри театрознавства Київського національного університету театру, кіно і телебачення ім. І. К. Карпенка-Карого, кафедри театрознавства Харківського національного університету мистецтв ім. І. П. Котляревського, Інституту проблем сучасного мистецтва Національної академії мистецтв України та інших українських і закордонних наукових інституцій. Присутні мали нагоду поставити питання доповідачам, спільно обговорити актуальні теми, методи і підходи сучасного театрознавства та вкотре оцінити внесок Майї Гарбузюк у розвиток театрознавства як науки і поглиблення зв’язків між українськими та зарубіжними театрознавцями. Принагідно учасники круглого столу також окреслили перспективні напрями подальших наукових досліджень та співпраці.
Насамкінець відбулося підведення підсумків та офіційне закриття наукового зібрання.
