Війна стала черговим викликом для України і Львівського університету зокрема: чергові трансформації освітнього процесу, переформатування наукових досліджень відповідно до вимог часу, адаптація до нової реальності і переоцінка цінностей. Сьогоднішні випускники – представники того покоління українців, на долю яких випало чимало складнощів – одні, пов’язані зі світовою пандемією, інші – із повномасштабним російським вторгненням. Це саме ті молоді люди, які всупереч обставинам і незалежно від формату навчання все ж доклали максимум зусиль і здобули омріяний фах. Тепер уже можна констатувати, що попри все, 2021-2022 навчальний рік у Львівському національному університеті імені Івана Франка завершився.
Упродовж червня-липня у Львівському університеті відбувалися урочистості з нагоди вручення дипломів випускникам бакалаврату. Зважаючи на обставини й потенційну небезпеку, не всі факультети проводили урочисті академії у повномасштабному форматі. Однак кваліфіковані, уже дипломовані молоді фахівці є на кожному факультеті, адже цьогоріч випускниками бакалаврату стали 3972 студенти! Цьогоріч серед дипломованих бакалаврів найбільше випускників економічного факультету – 579 осіб. Другими за чисельністю є правники – юридичний факультет випустив 435 бакалаврів. Чимало у цьому році і бакалаврів філології – 638 (філологічний факультет – 223, факультет іноземних мов – 415).
Випускниця бакалаврату факультету іноземних мов Уляна Дрогомирецька навчалася на освітній програмі «Переклад (англійська та друга іноземні мови)». Вже завершивши навчання, Уляна впевнена, що не помилилася, обираючи університет, факультет і фах. «Чотири роки у Львівському університеті сформували мене як особистість. Тут я змогла розвиватися як громадська діячка, науковиця, перекладачка, керівниця та людина. Університетські аудиторії та академічне середовище стали для мене другою домівкою. Тут я знайшла найкращих друзів та своє покликання. І найголовніше – тут я стала собою», – розповідає Уляна, зазначаючи, що Львівський університет є унікальною освітньою та науковою установою.
«Наш Університет – це ідеальне поєднання традицій та цінностей, пропущених крізь призму сучасності з урахуванням світових тенденцій та вимог ринку праці – саме так я можу описати Франковий університет після чотирьох років навчання. Протягом цих років разом із Університетом ми впевнено долали наслідки пандемії Covid-19, адаптовувалися до дистанційного навчання і продовжували навчатися після повномасштабного вторгнення російської федерації», – ділиться випускниця, додаючи, що незважаючи ні на що, Університет зміг зберегти високу якість навчання й наукової роботи, а її студентське життя наповнив унікальним досвідом та допоміг розвиватися у громадській, професійній, волонтерській та науковій сферах діяльності.
Випускниця історичного факультету Світлана Калітовська завершила навчання на освітній програмі «Історія та археологія». Чотири роки навчання на історичному факультеті для неї були насиченими, інколи важкими, але все ж дуже цікавими. «Ми ще трохи відчули, що таке навчання в аудиторіях і екзамени наживо – коли ти переживаєш, щоб щось не забути, щоб тобі дістався гарний білет. Тепер у студентів інші проблеми – щоб не зник інтернет, – жартує Світлана. – Історичний факультет зумів дати нам не лише знання, але й багато спогадів. Взяти, до прикладу, археологічні чи етнологічні практики, на яких дуже сильно зближуються люди, і які запам’ятовуються дійсно на все життя. На жаль, вже у другому семестрі другого курсу розпочалася пандемія, яка змусила нас перейти у дистанційний режим навчання, однак навіть за таких умов ми продовжували отримувати необхідні знання та вміння».
Випускниця наголошує, що великі корективи внесла війна. «З перших днів війни навчання, насправді, відійшло на другий план, а більшість студентів та працівників, у тому числі історичного факультету, долучилися до волонтерства та боротьби на інформаційному фронті. Багато хто, вступив до лав Територіальної оборони і Збройних сил України та сьогодні захищає наші життя. Однак, навіть війна не стала на заваді успішного завершення навчання, і завдяки професійності та кваліфікованості викладачів, виваженим рішенням адміністрації ми зуміли отримати знання та досвід, які дійсно стануть в нагоді нам у майбутньому», – розповідає Світлана, підкреслюючи, що для неї Університет став справжньою Alma Mater, з якою, попри всі труднощі, пов’язані найкращі спогади життя. Дівчина однак додає, що прощатися з Львівським університетом та історичним факультетом не планує, адже хоче продовжити навчання у магістратурі.
Дипломований бакалавр права Неля Якуба зазначає, що навчальний процес був максимально насиченим, особливо сесійний період. «До цього нестримно шаленого ритму неодмінно звикаєш. Ба більше, після завершення навчання цього навіть не вистачає. З усмішкою згадую перший та половину другого курсу, коли ми ще мали змогу сповна насолодитися студентським життям, без жодних обмежень. Наступні ж семестри стали неабияким викликом для студентства, адже необхідно було пристосовуватися до зовсім нового на той час дистанційного навчання. Маючи змогу порівняти два формати навчання, можу сказати, що кожне з них має як свої переваги, так і недоліки. Звичайно, очне навчання є більш ефективним, хоча й важчим. Водночас в умовах, які цього вимагали, онлайн-навчання стало хорошою, хоч іще не зовсім досконалою, альтернативою аудиторних занять. Частина нашого навчання припала на складні часи і ми щиро дякуємо наших хлопцям-захисникам за те, що ми змогли завершити цей навчальний рік. Окрім того, нам допомогли згуртованість студентів, викладачів, адміністрації факультету та Університету, людяність та доброзичливість у ставленні один до одного і, звісно, вміння йти назустріч одне одному», – ділиться випускниця.
«Університет – це не лише про знання та досвід, а й про людей, з якими вчишся, які тебе вчать, які стають для тебе важливими і близькими. Без сумніву, чотири роки навчання у різних умовах, дали зрозуміти єдину річ – як би важко не було, вміння адаптовуватися, наполегливість, старанність, постійне вдосконалення та прагнення іти до своєї мети, ніколи не будуть марними, якщо будеш вірним собі, своїм цілям та мріям», – переконана Неля.
На думку Першого проректора Університету Андрія Гукалюка, цьогорічний випуск бакалаврів є справді унікальним, адже більша частина освітнього процесу для цьогорічних випускників відбувалася у дистанційному форматі. «Зважаючи на різні обставини, спочатку – світова пандемія, а згодом – війна, на долю цих молодих людей і їхніх викладачів випало чимало випробувань. Дистанційний формат навчання став певним викликом для університетської спільноти, а найбільше – для представників природничих спеціальностей, яким необхідно проводити лабораторні заняття і дослідження. Можемо констатувати, що з чималими труднощами і неабиякою відповідальністю, нам таки вдалося завершити цей рік успішно. Цьогорічний випуск – це не просто дипломовані фахівці. Це молодь, яка навчалася в умовах війни, яка поєднувала освітній процес з волонтерською діяльністю, яка захищає Українську Державу від окупанта – на фронті і в тилу. Переконаний, що саме ці яскраві представники сучасного покоління, зможуть відбудувати і розвивати нашу державу, адже мають усе для цього необхідне – якісні знання, тверду громадянську позицію, ініціативність та неабияку внутрішню мотивацію», – наголошує Перший проректор.
Щиро вітаємо усіх цьогорічних випускників з успішним завершенням навчання на бакалавраті і сподіваємося на швидку зустріч у магістратурі Львівського національного університету імені Івана Франка!
Разом переможемо!
