Із великим сумом повідомляємо, що 14 вересня 2023 року зупинилося серце поета, філолога-полоніста, Вченого секретаря Наукової бібліотеки Університету (2003-2017 рр.), громадського й політичного діяча, Людини із великим серцем Григорія Зіновійовича Чопика.
Народився Григорій Чопик 15 лютого 1957 року у селі Бенева Теребовлянського району Тернопільської області. Закінчив філологічний факультет Львівського університету (1983 р.), аспірантуру у Львівському відділенні Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України (1997 р.).
Професійна діяльність Григорія Чопика була сповнена яскравими і різноплановими епізодами, які втім об’єднували спільні цінності – відданість людям, науці та культурі. Працював Григорій Зіновійович завідувачем лабораторії, асистентом кафедри іноземних мов та кафедри основ культури, соціології та права Львівського лісотехнічного інституту (1985–1990 рр.), заступником генерального директора Львівського обласного ВО «Кіновідеопрокат» (1990–1991 рр.), заступником начальника управління культури Львівського облвиконкому (1991–1992 рр.), вченим секретарем Львівського відділення Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України (1992–2002 рр.). У Науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка працював з 2003 року на посадах вченого секретаря (до 2017 р.), завідувача сектора та провідного бібліотекаря у науково-бібліографічному відділі й відділі обслуговування та менеджменту послуг.
Віддане і тихе служіння громаді, українським національним цінностям та ідеалам було невід’ємною частиною інтелектуально-духовної постави Григорія Чопика. У 1990–1998 роках він був депутатом Львівської міської ради 1-го та 2-го демократичних скликань, головою постійної комісії житлового господарства Львівської міської ради (1994–1998 рр.). Нагороджений відзнакою Президента України «10 років Незалежності України» (2001 р.), Грамотою Верховної Ради України (2022 р.).
Поєднував у своїй багатогранній постаті Григорій Чопик риси талановитого поета, вдумливого дослідника, перекладача, літературознавця і викладача. Його авторству належать видання «Василь Стефаник» (2001 р.), «Українська розвідниця Ольга Басараб» (2004 р.), поетична збірка «Чорна чайка» (2005 р., надрукована білими літерами на чорних сторінках), низки статей про творчість Василя Пачовського, Богдана Лепкого, Юліуша Словацького, Станіслава Пшибишевського, Бруно Шульца, Олеся Гордона. Був член Національної спілки письменників України, співорганізатором IX–ХV Форумів видавців у Львові.
У Науковій бібліотеці ЛНУ ім. Івана Франка брав участь у підготовці до друку (як редактор та член редакційних колегій) видань бібліотеки, займався організацією наукових та культурно-освітніх заходів. Завжди був щирий та привітний, неконфліктний, з добрим почуттям гумору, умів підтримувати позитивний настрій у колективі.
Колеги пригадують наскільки добре Григорій Чопик володів словом: його виступи на різну тематику – від наукових доповідей до святкових привітань – завжди були мовно багаті та емоційно насичені.
Григорій Зіновійович завжди підтримував колег, незважаючи на їхній вік та посади, у колективі його цінували за душевну теплоту та відсутність відстороненості чи зайвої дистанції. Не був кар’єристом, не прагнув високих посад та регалій, не нажив великих статків, натомість дуже цінував творчу та особисту свободу. Був активним громадським діячем у Львові наприкінці 1980-х та у 1990-х роках, учасником обох Майданів у Києві.
Як науковець міг досягти більшого (писав, але не закінчив дисертацію про творчість Василя Пачовського), проте віддавав перевагу не формальним дипломам та званням, а можливості творчо працювати у зручному для себе ритмі та форматі. Мабуть, звідси і його психологічна рівновага й позитивне ставлення до життя. До останніх днів свого життя Григорій Зіновійович дарував своїм колегам завжди притаманний йому оптимізм.
У глибокій скорботі розділяємо разом із родиною, друзями та колегами Григорія Чопика невимовний біль утрати. Пам’ять про Нього вічно житиме у наших серцях…