Із перших днів війни спільнота Львівського національного університету імені Івана Франка долучається до різноманітних волонтерських ініціатив, які допомагають наблизити перемогу України. Сьогодні розповідаємо про волонтерську діяльність студентів факультету педагогічної освіти, які в умовах війни встигають навчатися, навчати інших і допомагати тим, хто зараз цього потребує найбільше – український військовим, тимчасово переміщеним громадянам особам та громадянам, які перебувають у зоні бойових дій.
Вчитель – не професія, а покликання. Це яскраво демонструють студенти-педагоги Львівського університету. У час, коли багато дітей не мають змоги навчатися і відвідувати заклади дошкільної освіти, студенти факультету педагогічної освіти об’єдналися та створили унікальний онлайн-проєкт «Франкова діточа наука», в рамках якого проводили щоденні заняття із дітьми з різних освітніх напрямів, а саме: «Дитина в сенсорно-пізнавальному просторі», «Дитина в природному довкіллі», «Мовлення дитини», «Дитина у світі мистецтва». На заняттях з дітьми студенти використовували нові інформаційні технології, надавали можливість малюкам самостійно повправлятися у конструюванні зображень, використовуючи інструменти онлайн-дошки. Як і в кожному закладі дошкільної освіти, заняття розпочиналося з ранкової зустрічі відповідно до теми тижня, на якій педагоги знайомилися з дітками та створювали позитивний настрій. Діти щодня підключалися до занять та зацікавлено брали участь в онлайн-активностях. До слова, батьки залучених дітей у своїх відгуках відзначили високий професійний рівень студентів у підготовці занять та висловили побажання щодо продовження і розвитку проєктів для дошкільнят, у тому числі і в онлайн-форматі.
Одними з перших майбутні педагоги долучилися й до ініціативи плетіння маскувальних сіток на потреби захисників України. На факультеті переконані, що «кожна сітка – це не лише тактичний захист та плетіння тканини, це сотні побажань повернутися живим, мільйони молитов про захист наших Захисників».
У нелегкий для держави час студенти різноманітними способами сприяють соціальній підтримці українців, які постраждали внаслідок воєнних дій. Так, наприклад, студентка 4 курсу спеціальності «Соціальна робота» Валерія Рижко працює на гарячій лінії підтримки осіб, які постраждали внаслідок воєнних дій в Україні.
«Я займаюсь допомогою людям з фіксацією запитів на життєво необхідні препарати, які відсутні в аптеках. Як тільки відкрили лінію щодо препаратів, запитів було неймовірно багато, тому що деякі препарати неможливо було доставити в міста, де ведуться активні бойові дії, а ліки були життєво необхідними, – ділиться Валерія. – У перші дні ми оформили близько 2000 запитів, які поступово опрацьовувалися». Дівчина також консультує абонентів щодо оформлення допомог, які надаються через «Дію» та Центри надання адміністративних послуг, координує у відповідні підрозділи звернення іноземців, які бажають допомогти українцям. «Найважчим був перший місяць. Безліч історій які розривають серце, і усвідомлення своєї безпомічності. Було досить багато опрацьованих дзвінків з проханням допомогти, а іноді відлік життя йшов на години, тому що без деяких медичних препаратів люди помирали… З початком воєнних дій мені здавалося, що я нічого не роблю, однак з часом, переглянувши всю зроблену роботу, яка триває досі, я усвідомила, що наша команда надає не просто інформацію, яку можна пошукати у відкритому доступі, а допомагає тим, хто цього дійсно потребує. Кожен із нас робить внесок, іноді не великий, але важливий, що допомагає спільно наблизити перемогу України», – підкреслює Валерія Рижко.
Досвідом волонтерської діяльності в умовах війни ділиться також пластунка і першокурсниця факультету педагогічної освіти Ангеліна Вицега. Ще в перший день війни дівчина зрозуміла, що не може сидіти, склавши руки, тож присвятила себе пошукам волонтерської діяльності, таких як плетіння сіток, закупівля амуніції, приготування їжі на схід і робота на вокзалі.
«Я зупинилась на своєму, пластовому, обравши для роботи Склад гуманітарної допомоги Пластового штабу у Львові. Свою зацікавленість у медицині я скерувала у відділ сортування медикаментів. Моєму здивуванню не було меж, коли я оцінила масштаби закордонної допомоги. Кілька палет щодня та сотні перебраних коробок додали у мій словник іноземних слів кільканадцять медичних термінів. Чи буває важко? На це питання я шукала відповідь в емоціях, які відчуваю під час роботи. Легко. Радісно бачити замовлення на схід, у якому ми покриваємо 90% з переліку ліків. Та водночас важко. Важко усвідомлювати, що комусь потрібні серцеві та інсулін, а комусь – кровоспинні та турнікети. Іноді наліпка міста навіює невпевненість в тому, чи доїде це замовлення до пункту призначення. Проте такі моменти перекривають листівки та малюнки, які часто трапляються у пакунках закордонної допомоги і додають впевненості – «Все буде Україна». Мені хочеться відповісти усім цим людям, намалювати взаємні листівки дітям і подякувати кожному волонтеру за його діяльність», – розповідає Ангеліна, наголошуючи на тому, що кожна активність є вагомим внеском у перемогу України.
Війна та події в Україні вимагають від кожного мобілізації власних ресурсів задля солідарності та підтримки тих, хто цього потребує. Тож педагоги переконані, що соціальна робота – це не лише ПРО людей, а передовсім ДЛЯ людей! Своїм досвідом волонтерства ділиться студентка 3 курсу спеціальності «Соціальна робота» Аня Бутрей, яка працює кейс-менеджером на гарячій лінії Української волонтерської служби. «У такий важкий для країни час важко залишатися осторонь, тому кожен із нас намагається допомагати як може. Кейс-менеджером на гарячій лінії Української волонтерської служби я почала волонтерити незадовго після того, як розпочалась війна. Працюю у розділі «Ліки», куди люди звертаються з абсолютно різними потребами: комусь потрібні ліки від тиску, а хтось просить допомогти з евакуацією поранених родичів, які не можуть виїхати з Маріуполя. Це завжди дуже відповідально, бо кожен запит надісланий з великою надією на допомогу і часом від цього залежить життя людини. Запити я опрацьовую щоденно по 2-4 години. У вільний від цього час намагаюся долучатись і до інших волонтерських ініціатив, бо зараз є дуже багато потреб: роздаю їжу переселенцям на вокзалі, сортую речі на складах, плету сітки. Це найменший внесок, який можна зробити для наближення нашої перемоги над росією», – переконана дівчина.
Неабиякою активністю вирізняють наші студенти закордоном. Так, першокурсниця Аня Кукуруза від початку війни переїхала до Польщі, адже дівчина родом зі сходу України. «Дорога мого волонтерства почалась через знайомих поляків, вони потребували перекладача на кордоні, щоб порозумітися з українцями. Сьогодні я – волонтер Фундації Folkowisko. Кожного дня перетинаємо кордон і допомагаємо людям, які рятуються від війни. Надаємо медичну допомогу, обігріваємо в наметах, готуємо їжу, перевозимо гуманітарну допомогу в Україну. Я вважаю себе потрібною там, де перебуваю, потрібною для нас, для українців», – ділиться студентка.
Спільнота факультету педагогічної освіти переконана, що саме такі студенти є прикладом справжніх патріотів, які завжди слухають своє українське серце, допомагають усім, хто цього потребує і щоденно роблять усе можливе для якнайшвидшої перемоги України.
Разом переможемо!