20 жовтня 2023 року у Львівському національному університеті імені Івана Франка відбулося відкриття виставки фотопортретів, Захисників полку «Азов» під назвою «Мужність. Честь. Шляхетність». Презентували проєкт в холі головного корпусу Університету.
Організували захід докторка політичних наук, професорка кафедри міжнародних відносин та дипломатичної служби факультету міжнародних відносин Львівського університету Ірина Кіянка, активістка, ініціаторка виставки, мати військовополоненого бійця полку «Азов» Ірина Новосядло та сестра Захисника Маріуполя, активістка Віталія Лучечко. На відкритті виставки були присутні також сім’ї Захисників із Львівщини, представники адміністрації Університету, громадських організацій внутрішньо переміщених осіб з Мелітополя і Маріуполя та органів місцевої влади. Емоційний тон зустрічі створювали проникливі музичні дарунки та цитування поезій про війну. Упродовж всього заходу усі присутні мали змогу ознайомитись з іменами студентів, працівників та випускників Львівського університету, які загинули в часі російсько-української війни.
За словами організаторів, мета виставки – вшанувати пам’ять Воїнів, Захисників полку «Азов», які віддали життя за честь і славу Українського Народу, а також привернути увагу громадськості до Героїв, які сьогодні перебувають у російському полоні.
Перед відкриттям виставки усі присутні вшанували пам’ять загиблих військовослужбовців хвилиною мовчання. Надалі до присутніх звернулася Ірина Кіянка. «Сьогодні ми проводимо унікальний захід – виставку, яка має особливий характер і особливу місію для нас усіх – показати справжні обличчя Воїнів добра, їхнє світло, а також привернути увагу до наших хлопців, які перебувають у полоні. Виставку ми організовуємо саме у Львівському університеті, адже це особливе місце, яке має надзвичайно багату і героїчну історію боротьби за Українську Державу», ‒ зазначила Ірина Кіянка.
Зі словами вдячності до родин Захисників звернувся проректор із науково-педагогічної роботи та соціальних питань і розвитку Володимир Качмар. Володимир Михайлович насамперед зазначив, що спільнота Львівського університету завжди була небайдужою до подій, які відбувались в Україні. «Студенти та працівники нашого Університету завжди були активними й брали участь у ключових подіях в історії нашої держави. Наші студенти, фактично, підняли Революцію Гідності, а згодом, Львівський університет, попри свою основну місію – навчати громадян, став своєрідною фортецею допомоги усім, хто змушений був покинути свій дім після 24 лютого 2022 року. На жаль, є працівники, випускники та студенти, які загинули, захищаючи Україну від російського агресора, заради нашого мирного життя у вільній Україні. До слова, сьогодні понад 50 наших викладачів – асистентів, доцентів, професорів, продовжують мужньо боронити Україну на фронті. Тож разом ми – сила, а пам’ять про наших Захисників, яку ми творитимемо, наблизить нашу спільну перемогу і довгоочікуваний мир», ‒ висловив переконання Володимир Михайлович і подякував присутнім родинам військовослужбовців за мужність і самовідданість їхніх дітей.
До присутніх звернулася ініціаторка виставки, мати військовополоненого Захисника полку «Азов», якому вдалося повернутися додому, Ірина Новосядло. «Ця виставка, яку ми презентуємо, має бути в кожному куточку нашої країни. Ми повинні знати наших загиблих Героїв, пам’ятати їх, пам’ятати обличчя захисників Маріуполя, які віддали найцінніше – своє життя, аби захистити кожного з нас. Їхній подвиг назавжди має бути вкарбований у нашу свідомість, у наш архетип. Ми повинні усвідомлювати страшну ціну нашого сьогодення, підтримувати сім’ї Героїв, допомагати їм переживати невимовне горе. Також ми організували потужну спільноту родин Захисників Маріуполя, аби спільно боротися за тих, хто зараз у російському полоні», ‒ зазначила Ірина Новосядло.
«Наші загиблі Герої були сповнені мрій і планів, які, на жаль, вже ніколи не зреалізують. Але ми можемо здійснити їхню головну мрію – це вільна, незалежна Україна, за яку вони боролися і віддали найцінніше – життя. Сьогодні саме ми творимо міцне «запліччя» наших воїнів, бо тільки разом ми зможемо здобути перемогу», ‒ висловила переконання пані Ірини.
До усіх присутніх звернулася активістка, представниця проєкту «Mariupol reborn» Алевтина Швецова, зазначивши, що надзвичайно важливим сьогодні є меморіалізація – творення пам’яті Захисників України, зокрема в громадському просторі міста Львова, де вже з’явилася вулиця Героїв Маріуполя. Тепер їхній подвиг «увіковічений на мапі міста». «Сьогодні надзвичайно важливою є також підтримка родин наших Захисників, слова вдячності та турботи, запитання про те, ким і яким був їхній Герой? Ця пам’ять крізь наше сприйняття житиме у наших серцях. Нам слід також щодня пам’ятати, що кожен день наші Захисники і Захисниці виживають у російському полоні. Потрібно за них зараз боротися так, як вони боролись за нас тоді. А ті Захисники, які віддали своє життя, точно нам дали зрозуміти – ми переможемо!», ‒ наголосила Алевтина Швецова.
До усіх присутніх також звернулася представниця громадської організації внутрішньо переміщених осіб із Мелітополя та Мелітопольського району Катерина Корнієнко, яка коротко розповіла про життя свого міста до окупації, організацію для ВПО з південних регіонів України та її функціонування. «Наше життя вже ніколи не буде таким, як до початку повномасштабного вторгнення росії. З 2014 року Мелітополь приймав внутрішньо переміщених осіб зі сходу України, де почались воєнні дії. Ми на собі відчули ті страждання, які люди тоді «привозили» зі своїх домівок. Сьогодні ми самі є такими, адже ніхто з нас не є захищеним від ворога. Перетнувши усі ворожі блокпости, які принижують честь і гідність людини, ми, приїхавши на територію Львівщини, отримали потужну підтримку – людське і душевне ставлення, яке формується позицією самовідданості. Також центри підтримки для ВПО, які функціонують по Україні, створені для того, аби мелітопольці змогли відчути себе частиною свого міста, відчути себе тими нескореними українцями, які надихнулися героїзмом наших Захисників», ‒ зазначила Катерина Корнієнко.
Історію перебування сина, випускника Львівського університету Богдана Кріля на «Азовсталі» розповіла мати загиблого Героя Людмила Кріль.
Пані Людмила відзначила неабияку любов сина до Батьківщини, до її природи, традицій, людей. «Інколи здавалося, що Богдан був нашим сином тільки по крові, а по духу – був сином України», ‒ із трепетом в голосі зазначила пані Людмила. «Богдан навчався в ліцеї №2, де вже у шкільних творах окреслював розуміння поняття Батьківщини. Потім продовжив навчання у Львівському університеті на філософському факультеті та в Національній академії сухопутних військ імені Гетьмана Петра Сагайдачного. Водночас був активним організатором патріотичних рухів в місті, різноманітних акцій. Також був одним із лідерів фанатів футбольного клубу «Карпати». Згодом – активний учасник Революції Гідності у 2014 році. У 2019 році вступив до лав Національної гвардії. Був учасником АТО, учасником бойових дій, ветераном війни. І, побувавши на Сході, приїхав і вирішив перевестися в полк «Азов». Так і зробив – у серпні 2021 року, не порадившись з батьками і як слід не попрощавшись із батьком», ‒ пригадує пані Людмила.
Продовжуючи розповідь про те, яким мужнім і сміливим був Богдан, Людмила Кріль зазначила: «Син завжди мені казав: «У нас буде війна з росією». А я не вірила…Напевно, діти, які народились у незалежній України, розуміли ситуацію глибше, по-іншому усвідомлюючи усі політичні процеси».
«Коли почалась широкомасштабна війна, Богдан брав участь у боях за Маріуполь. Три тижні не виходив на зв’язок, лише потім ми з батьком отримали коротке СМС від нього. А вже тоді на «Азовсталі» він отримав значне поранення очей…Завжди у телефонній розмові насамперед запитував, як у нас справи, намагався триматись і повторював, що у нього все добре, аби ми не хвилювались. Словами «Все буде Україна» ми завжди завершували телефонну розмову», ‒ зі сльозами пригадує мама Захисника.
«8 травня надпотужна російська бомба влучила у шпиталь, де лежали поранені Захисники… Богдан був серед тих десятків Героїв, які не вижили…Народився у травні, загинув у травні і повернувся додому також в останній місяць весни…», ‒ з болем у серці пригадала мама загиблого Захисника.
До усіх присутніх також звернулася співорганізаторка виставки Віталія Лучечко, сестра Захисника, яка наголосила, що завдяки цій виставці, за кожною світлиною Героїв усі мають змогу побачити великі життєві історії та оцінити масштаб тієї ціни, яку хлопці заплатили за незалежність України. «Через любов до рідних, до близьких, до України, наші воїни вибрали непростий шлях – стати на захист України. Саме за любов вони поклали своє життя і здоров’я», ‒ зазначила Віталіна.
Розповідаючи про брата, Віталіна Лучечко зазначила, що на переконання її брата Юрія, найбільш гідна смерть – загинути в бою, адже життя треба прожити так, щоб залишити слід. «Наші Захисники, які сьогодні зображені на світлинах виставки, зуміли залишити свій слід. Вони з нами всюди. Вони – на виставках, вулицях, їхніми іменами називають стипендії, присвячують меморіальні дошки. Для загиблих найважливіше, щоб оточення пам’ятало своїх рідних. Наш Юрій стояв там, знаючи, що за плечима – його рідні, і вони – у безпеці», ‒ зазначила Віталіна й закликала усіх присутніх також докладати максимум зусиль у боротьбі за усіх полонених Воїнів, які продовжують перебувати на території росії, адже для них надзвичайно важлива наша підтримка і пам’ять.
Надалі усі присутні мали змогу оглянути виставку «Мужність. Честь. Шляхетність» та обмінятися враженнями.
За словами організаторів, попередня виставка «Очима війни», присвячена Захисникам України, була презентована також закордоном, зокрема у польських містах Бидгощ (лютий, 2023), Гданськ (березень, 2023), Слупськ, (квітень, 2023) і Торунь (червень, 2023), де викликала значний інтерес міжнародної спільноти до наших Захисників.
