26 травня 2022 року в онлайн-режимі відбувся науково-методичний семінар історичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка. Присутні мали змогу заслухати доповідь доцента кафедри нової та новітньої історії зарубіжних країн Андрія Козицького «Російська агресія 2022 року проти України у світлі геноцидних студій».
В рамках своєї доповіді Андрій Козицький торкнувся низки важливих питань, які постають в контексті російського вторгнення в Україну. Спікер проаналізував міжнародне гуманітарне право та розповів, які його норми вже порушили росіяни, детально класифікував етапи російської агресії проти України, пояснив, як визначається намір вчинення геноциду та як можна довести відповідний злочин. Також на основі концептуальних та політичних оцінок історик спрогнозував перспективи покарання винуватців.
«У широкому розумінні міжнародне гуманітарне право ґрунтується на трьох основних засадах: безумовній заборонні атакувати цивільне населення та невійськові об’єкти, пропорційності застосування засобів ведення війни до поставлених завдань, дотримання належних заходів безпеки для збереження життя і майна мирних осіб, які перебувають у зоні бойових дій. Інакше кажучи, жодній армії світу не дозволено вбивати мирних мешканців чи атакувати цивільні об’єкти, а також використовувати невибіркові засоби ураження, коли вони можуть створювати загрозу цивільному населенню», – пояснив прямі порушення росією Міжнародного гуманітарного права Андрій Козицький.
За оцінками історика, російські окупанти мають на меті завдати Україні максимальних людських втрат й економічних збитків, деморалізувати українців, змусити уряд нашої держави піти на поступки агресорові. Водночас путінський режим має й дальній «приціл» – максимально погіршити у перспективі рівень життя в Україні, зумисне створити для українців такі умови, за яких відбуватиметься пришвидшена депопуляція нашого народу. В уяві путіна вся Україна має перетворитися у суцільну територію гуманітарної катастрофи.
Також Андрій Козицький зазначив, що путін хоче здійснити геноцид, метою якого є ліквідація основ існування українського народу. «Мета путінського режиму зруйнувати основи існування українців як політичної нації та знищити українську національну групу. Частину українців кремль хотів би убити, а усіх інших залякати наскільки, аби вони погодилися визнати себе частиною російського народу. Так, найістотнішими принципами українського способу життя є демократичні свободи та людська гідність. Обидві ці речі путін ненавидить. Тому він неодноразово заявляв, що «проголошення незалежності України стало історичною випадковістю, а українського народу не існує у природі»», – пояснив доповідач.
Надалі під час лекції Андрій Козицький детальніше зачепив поняття геноциду, проаналізувавши нинішню агресію росії щодо України та вбивства цивільних українців ворожою армією. Заглиблюючись в тему геноциду, історик наголосив, що це не завжди швидка, відносно одномоментна акція. Інколи геноцид може розтягуватися на тривалий період та поділятися як на етапи прямого винищення населення, так на етапи створення для людей таких умов життя, за яких відбувається повільна смерть народу та його культури з плином часу. «Російська агресія, яка сьогодні розгортається в Україні, теж має ознаки «геноциду на виснаження», і є першим у ХХІ столітті випадком, коли таку тактику застосовує держава до держави», – акцентував Андрія Козицький і зазначив, що «немає жодних сумнівів у тому, що кремлівська пропаганда тривалий час старанно готувала російське суспільно до співучасті у злочинах безпрецедентного масштабу». Так, доповідач пояснив, що росія роками формувала у свідомості своїх громадян такий образ українців, аби російські військові не мали жалю до нашого народу та без вагань чинили злочини проти людей.
Надалі історик торкнувся питань реакції світу на події в Україні, надавши перелік держав, які вже визнали злочини росії геноцидом (серед них – Польща, Естонія, Латвія, Канада, Литва, Чехія). Окремо Андрій Козицький також перелічив країни, які звернулися до Міжнародного кримінального суду в справі агресії росії проти України, пояснивши його роль та роль Міжнародного суду ООН у покаранні винних. Також історик зауважив, що число жертв геноциду, котре можуть встановити після завершення розслідування, з юридичного погляду не має значення. Адже злочином геноциду може бути визнане винищення навіть порівняно невеликої кількості людей, якщо єдиним мотивом їхньої ліквідації стала приналежність до певної групи.
«Путін санкціонував геноцид в Україні і демонстративно порушив міжнародне гуманітарне право. Його вчинок варто сприймати як сигнал попередження для цілого світу загалом. Адекватною відповіддю на цей виклик має бути повний демонтаж тоталітарної системи у росії і покарання організаторів та виконавців цього геноциду», – підсував свою доповідь Андрій Козицький.
На завершення семінару історики аналізували доповідь колеги, поставили йому низку запитань та дискутували стосовно потенційного притягнення до відповідальності винуватців геноциду в Україні.