23 травня 2024 року в Актовій залі Львівського національного університету імені Івана Франка відбулася зустріч українських журналістів, громадських діячів та науковців з академічною спільнотою Університету з нагоди 55-ої річниці заснування унікального позацензурного суспільно-політичного журналу «Український Вісник», який функціонував як самвидав від січня 1970 року до березня 1972 року та з серпня 1987 року по березень 1989 року у Львові та Києві. Видавцем і відповідальним редактором видання був український політик, громадський діяч, журналіст, народний депутат України I-III скликань, діяч руху опору проти зросійщення та національної дискримінації Українського Народу, політичний в’язень СРСР В’ячеслав Чорновіл.
На початку зустрічі Ректор Львівського університету, академік НАН України, професор Володимир Мельник привітав поважних гостей, членів групи В’ячеслава Чорновола – Михайла Косіва та Ярослава Кендзьора, які допомагали видавати «Український Вісник» у часи тоталітарних репресій, у Львівському університеті, після чого виступив з доповіддю, у якій коротко схарактеризував політико-ідеологічну та морально-психологічну ситуацію в Україні часів радянської окупації наприкінці 60-х і на початку 70-х років минулого століття.
Насамперед Володимир Петрович наголосив, що, всупереч намаганням радянської тоталітарної системи позбавити українців мови, культури, історичної пам’яті та ідентичності, у другій половині минулого століття все гучніше почали лунати заклики до національного українського поступу. Однак цей палкий, гуманістичний заклик викликав лише роздратування, гнів, посилення репресій з боку московсько-комуністичного режиму. «Утім, навіть найпідступнішим нищителям не вдавалося задушити й знищити український національний рух опору. А відтак, іскрою одухотворення шістдесятників, правозахисників став національний інстинкт, волелюбність, закодовані на генному рівні, як визначальна риса національного характеру, як віра в незнищенність української нації. Ідея свободи й державності ніколи не згасала і не зникала в колективній памʼяті українців. Тому органічною складовою, інтелектуальним підґрунтям національного руху опору став самвидав», ‒ акцентував під час виступу Володимир Мельник.
Окрім того, у своїй доповіді Ректор коротко охарактеризував основні етапи розвитку самвидаву в Україні та пригадав найвідоміших авторів, серед яких ‒ В’ячеслав Чорновіл, Василь Стус, Євген Сверстюк, Валентин Мороз та інші. Також Ректор акцентував на моменті усвідомлення В’ячеславом Чорноволом факту важливості видати «Український Вісник» ‒ «видання, зміст якого складала б інформація про переслідування, публіцистичні й літературні твори, документи, листи з проблем національно-визвольного руху в Україні». Однодумцями і творцями «Українського вісника» стали Атена Пашко, Людмила Шереметьєва, Ярослав Кендзьор, Михайло Косів, Микола Плахотнюк, Валентина Чорновіл, Зиновій Антонюк.
У своєму виступі Володимир Мельник також наголосив на складних умовах, в яких авторам доводилося здійснювати видавничий процес і зазначив, що у дусі обстоювання ідеалів свободи і демократизму автори ідеї вісника зазначали, що «за своїм змістом і завданням «Український вісник» є цілком легальний і конституційний. Ненормальні умови випуску «Вісника» пояснюються тим, що частими є порушення конституційних гарантій і незаконні переслідування громадських активних людей».
Звертаючись до присутніх, Ректор наголосив, що головною метою «Українського вісника» було оголосити на весь світ про безправність українського народу в СРСР, про його боротьбу проти беззаконня, про окремих людей, які подали свій голос проти московського свавілля, розповісти про тяглість героїчної боротьби українців за самостійну державу. «Маючи таку мету, «Український Вісник» видавався також за кордоном. А відтак, матеріали «Вісника», у яких розвінчували московську шовіністично-імперську політику щодо знищення українського етносу, його національного духу, систематично читали в ефірах радіо «Свобода». Голос правди про колонізовану Україну, боротьбу українців за національні права також звучав англійською, німецькою, французькою мовами», ‒ акцентував Володимир Мельник.
Підсумовуючи доповідь, Володимир Петрович наголосив на непохитності громадянської позиції В’ячеслава Чорновола і його ролі в історії України. «Життєдайною ідеєю В’ячеслава Чорновола була його і наша соборна, вільна, національна, українська Україна. А унікальним політико-ідеологічним, морально-психологічним підґрунтям створення самостійної України став «Український вісник»: автором ідеї видання, організатором, упорядником, редактором його був саме Вʼячеслав Чорновіл», ‒ зазначив Ректор.
Надалі професор кафедри радіомовлення і телебачення факультету журналістики Василь Лизанчук виступив із доповіддю «Український Вісник: геніальний задум В’ячеслава Чорновола», насамперед наголосивши на актуальності опрацювання матеріалів «Українського Вісника», які зараз мають важливу історичну та духовно-інтелектуальну цінність.
Василь Васильович коротко охарактеризував зміст видання, зокрема його рубрикацію та жанрову різноманітність матеріалів, а також тематику. «Під різними рубриками виходили різні матеріали, але усі вони були спрямовані на висвітлення переслідування чесних людей, обшуки, звільнення з роботи, відрахування з навчальних закладів, арешти, допити, суди по всій Україні», ‒ зазначив Василь Лизанчук.
У доповіді професор також наголосив, що «Український вісник» містив різнопланові публікації, які не втратили своєї актуальності і в нинішній період російської повномасштабної агресії й навів декілька прикладів матеріалів різних авторів, які опубліковані в «Українському Віснику» і які були зорієнтовані на збереження і розвиток української сутності, а також розповів про публіцистичні статті та ті матеріали, які висвітлювали жорстокі переслідування людей лише за їхнє бажання бути українцями.
Окрім того, у своїй доповіді Василь Лизанчук провів паралелі між подіями часу тоталітарних репресій та сьогоднішніми реаліями, у яких опинилася Україна внаслідок російського вторгнення та окупації частини наших територій. У цьому контексті професор зазначив: «Життєдайним джерелом сучасних українських аристократів духу, які стали на захист від московських загарбників, стали українські шістдесятники, які зазнали значних репресій та переслідувань свого часу лише за те, що вони хотіли бути самими собою і за україноцентричну діяльність».
Василь Лизанчук також коротко охарактеризував зміст 4 і 5 чисел «Вісника» та наголосив, що його «неможливо читати без хвилювання і переживання за долю Української Нації». Підсумовуючи доповідь, Василь Лизанчук висловив вдячність Ректору Володимиру Мельнику, ректорату Університету, Ярославу Кендзьору та Михайлу Косіву за «перший крок до того, щоби «Український Вісник» став інтелектуальним і духовно-просвітницьким надбанням студентської та учнівської молоді, як української так й іноземної широкої громадськості».
Опісля усі присутні мали нагоду почути виступи членів групи В’ячеслава Чорновола, співвидавців «Українського Вісника». Зокрема, спогадами про спільну роботу над журналом та моментами з передісторії, яка відбувалася з членами групи до ідеї випуску «Українського Вісника», поділився Ярослав Кендзьор. Ярослав Михайлович насамперед наголосив, що сьогоднішня зустріч у Львівському університеті є глибоким і змістовним аналізом видання, а також його ролі в історії України та місії, яку на нього поклали видавці та автори.
Звертаючись до присутніх, Ярослав Кендзьор розповів про життєві обставини В’ячеслава Чорновола, за яких у нього виникла ідея видати «Український Вісник» ‒ журнал, за зміст якого можна було отримати до 15 років позбавлення волі. Також Ярослав Михайлович пригадав, як у хатині його батьків друкувалися сторінки перших номерів журналу, емоції і переживання усіх причетних до друку видання в той момент. Громадський діяч також коротко розповів присутнім про обставини арешту В’ячеслава Чорновола за видання документальної збірки «Лихо з розуму» й подальшу долю Видатного Українця.
У цьому контексті Ярослав Кендзьор наголосив: «Відбувалося постійне стрімке зростання В’ячеслава як політика, все активніше висловлення своєї громадянської позиції. Зокрема, на прем’єрі «Тіней забутих предків» у Києві у кінотеатрі «Україна» разом із Василем Стусом та Іваном Дзюбою, коли вони закликали усіх, хто проти репресій української інтелігенції піднятися зі сидінь. Це був серйозний початок. І В’ячеслав Чорновіл після того зібрав усі матеріали про арешти в Україні 1965 року і випустив книгу-заяву «Лихо з розуму», у якій розповів світові, що коїться в Україні. За цю книгу Чорновола засудили до трьох років ув’язнення».
«У 1969 році він влаштувався на метеостанцію «Плай», де попри робочий процес, він разом із Михайлом Косівим та мною редагував перші номери «Вісника». «Коли вийшло перше число «Українського Вісника», ми розпочали роботу над перефотографовуванням сторінок на плівку, які переправляли за кордон. І ось тут розпочиналася найефективніша робота. Українці з діаспори перекладали його різними мовами, і він охопив аудиторію у сотні мільйонів читачів і слухачів, що стало катастрофою для кремля», ‒ зазначив Ярослав Кендзьор.
Надалі під час зустрічі усі присутні мали змогу переглянути відеоматеріал, у якому сам В’ячеслав Чорновіл ділиться ідеєю виникнення «Українського Вісника» та розповідає про усіх причетних до виходу журналу.
Спогадами про спільну роботу над «Вісником» поділився також співвидавець журналу та співавтор матеріалів Михайло Косів. Михайло Васильович розповів про переслідування видавців журналу та процес лінгвістичної експертизи, за допомогою якої тодішня влада намагалася встановити особи журналістів, які видавали журнал. Михайло Косів відзначив непохитність проукраїнської позиції В’ячеслава Чорновола та його стійкість і рішучість у всіх політичних процесах, які відбувались над ним. «Ми знали, що над В’ячеславом Чорноволом висить загроза арешту. І навіть після того, як його позбавили волі, журнал продовжував виходити, ба більше – у ньому публікувались статті про арешти й обшуки в усій Україні: у Львові, Києві, Дніпрі, Одесі. Було велике здивування, яким чином виходить «Вісник» і хто його видає попри арешт ідейного натхненника. Ще одним важливим завданням для нас було зберегти друкарську машинку, за допомогою якої видання побачило світ, і за якою «полювали» представники тодішньої влади. І нам це вдалося!» ‒ розповів Михайло Косів.
Окрім того, Михайло Васильович подякував Ректору Львівського університету Володимиру Мельнику за «популяризацію діяльності шістдесятників у Львівському університеті» й наголосив: «Україна сім разів піднімалася на боротьбу за відновлення своєї держави. А період «шістдесятництва» з 1960 до 1990 року став епохою опору і боротьби, який увінчався відновленням Української Держави. «Український Вісник» став публічним позацензурним друкованим органом дисидентів-шістдесятників. Це ‒ втілення духу опору московській тоталітарній системі», ‒ наголосив Михайло Косів та продемонстрував присутнім унікальний екземпляр обкладинки «Українського Вісника», який виконав український живописець-шістдесятник Опанас Заливаха.
У своєму виступі Михайло Косів наголосив, що «ідеологічна боротьба, боротьба словом й ідеєю привела Україну до самостійної, соборної Української Держави. І в цьому є історична заслуга В’ячеслава Чорновола і його «Українського Вісника».
Надалі усі присутні мали змогу переглянути архівні відеоматеріали, в яких могли простежити непересічність, харизматичність та силу постаті В’ячеслава Чорновола і значення журналу для української історії, а також переглянули унікальні архівні відео про тих людей, які прямо чи опосередковано були долучені до видавничого процесу «Українського Вісника».
Також під час зустрічі спогадами про знайомство та спільну роботу з В’ячеславом Чорноволом поділилася депутатка Львівської обласної ради Орислава Хомик, відзначивши непересічність особистості громадського діяча, його запал, енергію, україноцентричність, талановитість. «Таких людей, як В’ячеслав Чорновіл, земля родить раз на 100 років. Це людина надзвичайної енергії і запалу це – велет духу», ‒ зазначила Орислава Хомик.
Наприкінці заходу, усі присутні мали змогу переглянути низку відеохронік за участю В’ячеслава Чорновола, Ярослава Кендзьора та українського літературознавця, видавця, голови правління українського незалежного видавництва «Смолоскип», члена редколегії газети «Літературна Україна» Осипа Зінкевича.
Підсумовуючи зустріч, Ярослав Кендзьор та Михайло Косів висловили переконання, що подія, яка відбулася з нагоди 55-ої річниці з часу заснування «Українського Вісника» у Львівському університеті, – відродить пам’ять про існування журналу в історії України та ще раз утвердить геніальність задуму В’ячеслава Чорновола в ім’я України, яка втілилася попри тодішні репресії та переслідування зі сторони тоталітарного режиму.
Завершився захід чудовим подарунком від Народного камерного оркестру Львівського університету, який майстерно виконав «Мелодію» Мирослава Скорика.
