Ще у вересні початок нового 2021/22 навчального року у Львівському національному університеті імені Івана Франка був пов’язаний із викликами, спровокованими пандемією коронавірусної інфекції. Розпочавши навчання у змішаному форматі, уже в жовтні освітній процес перевели повністю на дистанційну форму, як тоді здавалося, – ненадовго. Менш, аніж за три місяці Університету вдалося майже повністю убезпечити працівників, викладачів, аспірантів та студентів від поширення вірусу, досягнувши понад 95% вакцинованих працівників.
А відтак, уже навесні студенти Університету мали повернутися в аудиторії та навчальні лабораторії. Завадив нормалізації життя університетської спільноти безпринципний і дикунський акт повномасштабної агресії росії проти України. Відтоді Львівський університет, як і вся країна, функціонує у нових реаліях, у яких кожна дія підпорядкована вимогам воєнного часу. Втім виклики не стали вироком ні для Львівського університету, ні для України, ба більше – саме ЛНУ ім. Івана Франка разом із іншими провідними інституціями нашої держави став однією із тих установ, які наближають перемогу України.
Під час останнього у цьому навчальному році засідання Вченої ради Ректор Університету Володимир Мельник, підбиваючи підсумки роботи Університету у часі війни, зазначив, що попри усі труднощі Львівський університет зберіг свій потенціал, а «колектив Університету є цілісним, знає, що йому робити і куди іти». За словами Володимира Петровича, незважаючи на суттєву втрату темпів реалізації численних інфраструктурних проєктів, колектив Університету не лише зміг зберегти свій науковий та освітній потенціал, а й продемонстрував спроможність об’єднувати зусилля у протистоянні агресорові, реалізації волонтерських і наукових проєктів та допомозі Збройним силам України і вимушено переміщеним нашим співгромадянам.
В умовах воєнного стану Львівський університет продовжує активно функціонувати. Усі служби, які відповідають за життєдіяльність Університету, забезпечують виконання своїх обов’язків у повному обсязі, перевівши максимальну кількість працівників у дистанційний режим роботи. Освітній процес в Університеті наразі також здійснюється у режимі дистанційного навчання. Тобто досвід реалізації освітнього і наукового процесів, набутий у рамках боротьби з коронавірусом, колектив Університету зміг сповна реалізувати й в умовах воєнного стану, у такий спосіб забезпечивши повне виконання навчальних планів та продовження, а подекуди й інтенсифікацію, наукових досліджень.
Злагоджена робота дозволила університетській спільноті фактично з перших днів повномасштабної війни виконувати одну з ключових сьогочасних гуманітарних функцій – організовано й масштабно допомагати Збройним силам України, вимушено переміщеним особам та людям, які перебували у зоні бойових дій.
Так, з 28 лютого 2022 року в гуртожитку №8 Львівського національного університету імені Івана Франка функціонував Штаб гуманітарної допомоги. Діяльність штабу забезпечували як адміністрація Університету та Студентського містечка, так і власне університетська молодь. В основному штаб забезпечував потреби вимушено переміщених громадян України, які потребували речей першої необхідності, одягу, їжі і звичайного людського розуміння.
Ще один штаб гуманітарної допомоги Львівського університету без перебільшення можна вважати одним із найуспішніших волонтерських хабів Львова. Йдеться про волонтерський осередок гуманітарної підтримки під егідою ГО «СК Опір – Україна», який функціонує на базі Наукової бібліотеки. Допомогу штаб отримує із шести країн Європи. Забезпечують роботу штабу не лише працівники Львівського університету, а й численні волонтери з-поза меж Університету, серед яких тривалий час були і волонтери з Франції. Штаб надає допомогу людям, які проживають на території бойових дій, вимушено переміщеним особам, українцям, які переїхали до сусідніх країн через війну, але найактивнішу допомогу від штабу отримують українські воїни – саме для них волонтери власноруч виготовлять найнеобхідніші речі для польового побуту та забезпечують окремими елементами амуніції.
Керівник штабу, директор Наукової бібліотеки Василь Кметь, розповідаючи про те, як книжкові стелажі переобладнали під місця зберігання речей першої необхідності, зазначає, що кожен, хто не тримає зараз зброю в руках, повинен бути надійним тилом української боротьби і що про це потрібно говорити: «Люди, які зараз захищають нашу державу в гарячих точках, хочуть знати, що ми тут не плачемо, не ховаємось і не чекаємо, коли все закінчиться. Ми працюємо, з усмішками на обличчях робимо свою роботу, ми воюємо на своєму фронті, кожен на своєму місці. Ми – надійний тил, робимо важливу справу, допомагаємо наблизити перемогу України!»
Не менш важливими є й інші волонтерські ініціативи представників університетської спільноти, реалізовані за покликом серця і з розумінням того, що перемога України наближатиметься настільки, наскільки кожен з нас не лише виконуватиме свої професійні обов’язки, а й не зупинятиметься у своїй допомозі ЗСУ та Українській Державі загалом. Ініціативи студентів, аспірантів, викладачів та працівників Університету охоплюють фактично повний спектр допомоги фронту та державі – від плетіння сіток та психологічних консультацій і до боротьби на кіберфронті, аналітики й безпосередньої участі представників університетської спільноти у бойових діях. Про більшість стратегічно важливих для перемоги завдань, які виконують представники Університету, можна буде говорити тільки після перемоги, але навіть зараз кожен може оцінити масштаби роботи університетської спільноти – просто поспілкувавшись одне з одним – малоймовірно, що знайдеться багато працівників Університету, які у той чи інший спосіб не беруть участі у протидії агресору…
Варто відзначити і ще один аспект університетського життя в умовах війни – допомога громадянам України, які втратили домівки через війну. Від початку повномасштабного вторгнення Львівський університет фактично став другою домівкою майже для 3 тисяч внутрішньо переміщених осіб. У взаємодії із Львівською обласною військовою адміністрацією гуртожитки нашого Університету радо прийняли багатьох біженців, серед яких – здебільшого студенти та працівники закладів вищої освіти, розташованих у зоні проведення бойових дій. За час такої діяльності Університет прийняв наших колег із Харкова, Києва, Запоріжжя, Донецька, Миколаєва, Сум, Сєвєродонецька, Одеси, Маріуполя, Черкас, Чернігова, Умані, Донецька, Краматорська, Слов’янська, Лисичанська, Дніпра, Кривого Рогу, Бердянська, Білої Церкви, Житомира, Бучі, Горлівки, Ірпеня, Луганська та інших міст і сіл України.
«До процесу поселення вимушено переміщених осіб в гуртожитках було залучено чимало університетських служб. Дехто з нас тоді фактично не спав декілька діб, адже евакуаційні поїзди прибували у різний час. Проте найбільше допомогли своїм розумінням ситуації і вмінням реагувати на виклики часу наші студенти. Чимало з них цілодобово допомагали нам, а інші – не заперечували, аби у їхніх кімнатах мешкали незнайомі їм люди з різних куточків України», – розповідає проректор з науково-педагогічної роботи та соціальних питань і розвитку Володимир Качмар.
Голова Первинної профспілкової організації студентів Університету Микола Спересенко підтверджує слова проректора і додає, що волонтерські ініціативи студентства охоплюють широкий спектр проєктів – від плетіння маскувальних сіток та надання гуманітарної допомоги у різні куточки України і до фінансової підтримки Збройних сил України. «Мабуть кожен студент Львівського університету зараз розуміє, що триває війна за наше майбутнє і за майбутнє всього світу, тому ми зобов’язані робити все можливе для того, аби допомогти якомога більшій кількості людей і наблизити нашу перемогу», – розповідає студентський лідер.
Знаково, що Львівський університет не лише дав тимчасове житло та найнеобхідніші речі громадянам, які цього потребували, а й провів низку заходів, спрямованих на інтеграцію вимушено переміщених осіб у середовище українських національних традицій. Так, за цей час відбулися майстер-клас із писанкарства від доцентки кафедри українського прикладного мовознавства, відомої української майстрині Ірини Кметь, благодійна творча зустріч, в рамках якої дітки з різних куточків України, разом з викладачами та студентами факультету культури і мистецтв співали великодніх гаївок, водили хороводи та вивчали весняні українські народні ігри. А перед самим Великоднем усім, хто вимушений був покинути свої домівки через російського агресора і проживав в університетських гуртожитках, профспілкова організація працівників Університету подарувала великодні паски.
Студенти, аспіранти, викладачі та працівники Університету не лише продовжують навчатися та навчати, волонтерять і фінансово підтримують ЗСУ, а й безпосередньо беруть участь у боях проти окупанта. Загалом зараз 54 працівники Університету захищають Україну від агресора у лавах Збройних сил України. Університет зі свого боку намагається допомагати своїм працівникам на фронті – і за рахунок надання певних типів амуніції, і шляхом підтримки родин мобілізованих працівників. За словами голови Первинної профспілкової організації працівників Університету Юліана Бека така допомога – це найменше, що може зробити Університет для захисників України, але вона дає змогу представникам університетської спільноти бути більш захищеними у бою і відчувати підтримку від рідного Університету.
«Кожен з нас робить те, що може на своєму рівні для того, аби перемогти агресора. Але перед нашими колегами, які зараз несуть службу у лавах ЗСУ, ми відчуваємо особливу моральну відповідальність, тому готові в межах можливостей всіляко забезпечувати наших борців проти окупанта», – розповідає Юліан Бек.
Однією із ключових ініціатив Львівського університету в часі війни є консолідований внесок кожного працівника у забезпечення ЗСУ. Для того, аби допомога фронту була більш відчутною у фінансовому плані, Вчена рада Львівського університету ініціювала перерахунок дводенного заробітку працівників Університету на підтримку Збройних сил України. Загальна сума перерахованих коштів склала майже 3 мільйони гривень. Ректор Володимир Мельник зазначає, що така допомога не є разовою – і, якщо Університетові вдасться і надалі забезпечувати ключові статті бюджетних видатків, то у майбутньому на потреби Збройних сил Університет зможе перерахувати не менші суми.
За час повномасштабної війни в Університеті зародилися десятки ініціатив, а свою активність продемонстрували тисячі студентів, викладачів та працівників. Хтось працює над спеціальними групами у соціальних мережах, хтось фіксує і документує російські злочини в Україні, хтось протидіє фейкам і наповнює «Вікіпедію», а хтось веде інформаційну війну в межах України та всього світу. Про більшість ініціатив університетської спільноти можна прочитати на сайті Університету, деякі ж із них будуть таємницею аж до перемоги України над російським агресором. Але фактом залишається те, що Університет не лише продовжує розвиватися, а й допомагає боротися з ворогом. І ця спроможність до поступу засвідчує головну цивілізаційну особливість українства, втілену в ідеї Університету, – ні пандемія, ні війна та намагання загальмувати наш розвиток не можуть знищити нашої свободи і нашого прагнення творити, пізнавати світ, ставати кращими і сильнішими.
У наступних наших публікаціях Ви зможете детальніше прочитати про освітні та наукові досягнення, а також про інтеграцію Університету у європейське академічне співтовариство.
Разом переможемо!