2 травня 2023 року у Львівському національному університеті імені Івана Франка відбулася презентація книги випускника Університету, наукового співробітника Інституту східноєвропейських студій Карлового університету (Прага, Чехія) Радомира Мокрика «Бунт проти імперії». Модерувала захід відома поетеса, літературознавиця, перекладачка, доцентка кафедри української літератури імені академіка Михайла Возняка філологічного факультету Львівського університету Галина Крук.
Привітав усіх присутніх на презентації проректор з науково-педагогічної роботи та соціальних питань і розвитку Володимир Качмар. Він представив присутнім головного учасника заходу, зауваживши, що «сьогодні ми маємо чудову нагоду привітати у Львівському університеті його випускника, автора книги «Бунт проти імперії» Радомира Мокрика, який завдяки своєму доробку, є відомим як серед філософів, так і серед істориків».
Надалі розмову з автором та усіма присутніми розпочала Галина Крук. «Будь-яка література розвивається у реаліях того чи іншого часу. Ми повинні брати до уваги таке поняття як «літпроцес», враховувати факти, які дали поштовх до написання тих чи інших творів. Ця книга показує нам шістдесятників, звертаючись до першоджерел, що робить її особливо цінною», – зауважила Галина Крук, оцінюючи твір.
Загалом книжка Радомира Мокрика пропонує читачеві мандрівку в мікросвіт українських шістдесятників – молодих людей, які творили нову культуру в час хрущовської «відлиги». Дослідження веде нас у середовище, яке всупереч правилам радянського тоталітарного режиму, засновувалося на принципах солідарності, взаємопідтримки та поваги між непересічними молодими талантами. Окрім історій українських шістдесятників, у праці зібрано чимало фотографій з архівних фондів та сімейних архівів, які публікуються вперше.
Сам автор зізнався, що поштовхом до написання книги стало його спілкування з Євгеном Сверстюком. «Пригадую, як під час подій Євромайдану я приходив до Євгена Сверстюка і розповідав йому, що все складно. Він лише посміхався і казав: «Ви не розумієте, що краще, ніж сьогодні – ще не було». Як не парадоксально, історії людей, яких ми знаємо як шістдесятників, якось «втрамбувалися в літературному каноні», і не були ніде закарбовані. Мене весь час супроводжувало відчуття, що ці історії вислизають від нас крізь пальці. Я ж хотів, аби вони прозвучали і були збережені», – пояснив Радомир Мокрик.
Сам захід відбувався у форматі обговорення, під час якого усі охочі науковці та студенти Університету мали змогу поставити запитання Радомиру Мокрику. Присутніх цікавила як оцінка автором діяльності різних постатей українського шістдесятництва, так і нюанси процесу написання книги, зокрема збереження об’єктивності під час висвітлення суперечливих історій. У цьому контексті автор зазначив, що намагався писати книгу максимально чесно, тож, якщо певні речі не знаходили свого підтвердження у документах – на сторінки вони не потрапляли, або ж були подані не як факти, а лише як фрагменти розповіді тої чи іншої людини. Водночас Радомир Мокрик висловив своє переконання, що, пишучи про людей, неможливо досягти стовідсоткової об’єктивності.
Присутніх також цікавила думка автора про те, наскільки різнилася ситуація у Львові та у Києві на зламі 1960-х років. В цьому контексті автор зачепив історію Ректора Львівського університету Євгена Лазаренка і його вплив на українську культуру, а також важливу роль і самого Львівського університету у тогочасних процесах зведення цивілізаційних мостів.
Також під час заходу учасники аналізували межу колаборації у літературному процесі, зважуючи чи періодичні «оспівування» радянської влади у творчості певних письменників, були слабкістю, чи стратегічними рішеннями задля подальшого збереження нашої культури.
Зокрема у розмові Радомир Мокрик розповів про однобоке сприйняття українського шістдесятництва закордоном, наголосивши на проблемі розуміння реальної історії України, нашої культури у Європі загалом, що є наслідком діяльності російської пропаганди. «Сьогодні наш обов’язок – розповідати світу історію України. Будьмо свідомими, що там, на фронті, платиться страшна ціна за те, що ми маємо змогу працювати. То працюймо і будьмо відповідальними», – зазначив автор.
Окрім того, під час обговорень присутні зачепили тему тяглості поколінь літераторів, які здійснювали «бунт проти імперії». Зокрема учасники презентації торкнулися теми Розстріляного відродження, що передувало шістдесятництву. В цьому контексті Радомир Мокрик акцентував на відчутті відповідальності як факторі, що поміж іншого здійснив вплив на формування ідей спротиву владі та прагненню зберегти те, за що віддали життя інші.
«Вся історія України – це історія боротьби, успішної чи невдалої, але все ж боротьби. Свого часу дисидентство стало підтвердженням готовності людей жертвувати собою заради ідей, вищого блага, заради цінностей гуманізму. Аналогічно, Євромайдан є значною мірою продовженням логіки дисидентства, хоч і в іншій формі та в іншому масштабі. Логіка самопожертви людини заради загальнолюдських цінностей і, водночас, історія солідарності – це те, що ми відчули на Майдані. Цього немає в росії чи білорусі, порівняймо навіть протести, які відбувалися в нас і в них: їхні – це відстоювання самих себе, наші ж – заточені на суспільну проблему, вони стоять «за себе», ми – «за того, хто поряд»», – підкреслив Радомир Мокрик, пояснюючи тяглість цінностей, які передаються українцям з покоління в покоління, наснажуючи на спротив поневолювачам, на боротьбу проти імперій.
На завершення зустрічі автор розповів про цінні твори українських дисидентів, окреслив взаємини, які панували між авторами того часу та наголосив на необхідності того, аби шістдесятники залишилися в нашому розумінні передовсім як люди з власними долями, важливими для нас і для світу, але водночас як люди зі своїми складними і цікавими історіями, люди зі своїми реальними людськими життями.
