3 листопада 2022 року в Науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка відбулася презентація поетичної збірки «Мої думки» випускника факультету журналістики, Героя України Тараса Матвіїва, який віддав своє життя, захищаючи Українську Державу. У заході взяли участь батьки Тараса, його друзі, знайомі, а також студенти й працівники Львівського університету, для яких стали близькими історія і творчість Героя.
Зустріч розпочали із перегляду короткого фільму, присвяченого яскравій постаті Тараса Матвіїва, який був не лише талановитим журналістом, а й громадським діячем, поетом, вправним військовим і неймовірною Людиною.
До присутніх звернулася мати Героя Валентина Матвіїв, яка розповіла про історія підготовки збірки. «Ми знали, що він – хороший журналіст, в якого гостре влучне слово, але про те, що він пише художні твори, ми не знали. Коли я вперше потягнулася до його робочого столу, то побачила цю папку, яку раніше не брала до рук тому, що простір сина був для нас святим. Це була зелена папка, на якій було написано «Матвіїв Т. Мої думки»», – пригадала Валентина Матвіїв. Серед творів Тараса, мати знайшла його есей «Як будете ховати».
«Це не заповіт. Прохання. Будьте гідними ранкового сонця», – писав Тарас. Цей листок, наче навмисне, Тарас поклав у папці третім. Я для себе потім зрозуміла, що людина, яка йде на війну, усвідомлює, що вона може звідти не повернутися», – розповіла Валентина Матвіїв, зазначивши, що твори у першому томі видання розміщені відповідно того порядку, у якому були розташовані у папці. За словами Валентини Матвіїв, зараз ведеться підготовка до друку другого тому видання, який вміщатиме студентські твори Тараса Матвіїва.
«Робота над збірником тривала цілий рік. Перший рік був для нас дуже важким емоційно. Скільки б ми не бралися за роботу, опускалися руки, емоції брали гору і було важко. Довго тривали також пошуки дизайнера, адже ця книга мала відповідати особистості Тараса: не у плані якоїсь розкоші, помпезності, виклику, а в плані гідності. Вона мала бути гідною його, розкрити його не тільки змістовно, а й ілюстративно, бо Тарас мав дуже вишуканий естетичний смак, був шляхетним», – розповіла Валентина Матвіїв.
«Робота триває і думаю, що ніщо не завадить нам видати другу книгу сина, яка буде слугуватиме натхненням для майбутніх поколінь, бо насамперед Тарас покладав усі надії на молоде покоління», – підсумувала мати Героя.
Надалі присутні хвилиною мовчання вшанували пам’ять полеглих захисників України.
До учасників презентації звернувся також отець Леонід Григоренко, який охарактеризував Тараса Матвіїва, як воїна-героя, вірного сина України, християнина, патріота. «Тарас – такий християнин, який був і є антитезою усякої формальності, усякого лицемірства, усякого формату нещирості у відносинах з Богом. Завдяки його мистецтву чи вмінню діалогувати з Богом, якого він називав Батьком і для якого він залишався не раз після богослужінь у храмі, він став таким, як є. Тарас виливав зі свого серця у Боже серце все, що він переживав, а з Божого брав у своє наснагу, мудрість і благословення. Тарас не задовольнявся теорією Євангелія. Наслідуючи Христа, обираючи його вузьку дорогу, він намагався на практиці втілювати в життя ці надзвичайно великі завдання християнина, адже немає більшої любові, ніж віддати своє життя за своїх друзів», – констатував отець.
Під час заходу студенти факультету журналістики декламували ліричні твори Тараса Матвіїва. Окрім того, для учасників презентації виконали композицію «Ти не моя», автором слів якої є Тарас Матвіїв, а музику написали студенти-журналісти.
Перед присутніми виступив проректор з науково-педагогічної роботи та соціальних питань і розвитку Володимир Качмар. Володимир Михайлович подякував батькам Тараса за велику роботу і вагомий внесок у розвиток майбутніх поколінь, до якого вони спричинилися виданням збірки.
«Батьки Тараса зробили дуже велику справу – видали те, що за своє коротке життя зміг зробити наш випускник, Герой України, справжній приклад для наших студентів. Переконаний, краще, ніж мати, ніхто не зміг би зробити того, що зробила пані Валентина», – зазначив проректор.
«Часом ми переглядаємо мрії Тараса, про які стало відомо вже після його загибелі. Найпершою його мрією була та мрія, якою ми усі живемо сьогодні – звільнити Україну від нечисті, яка прийшла на нашу землю ще в 2014 році. Звільнити, а далі відбудовувати, навчатися, навчати, жити і любити, робити Україну кращою і самим вдосконалюватися», – наголосив Володимир Качмар.
Підсумовуючи, Володимир Качмар подякував батькам Тараса, усім, хто долучився до видання збірника, а також тим, хто прийшов на презентацію і вшанував пам’ять Героя України.
До колег завернувся також асистент кафедри радiомовлення i телебачення Ярослав Табінський. «Знайомлячись зі збіркою, є багато складних слів, які інколи важко вимовити. Проєктуючи те, що писав Тарас, на сьогодення, відчуваємо якийсь пророчий дух, відчуваємо ще більший символізм у кожному слові», – зазначив Ярослав Табінський.
«Земля повна життя. З неї ми вийшли, до неї повернемось. Коли порохи виїдають очі, в черевики лізе пісок, а металеві траки стирає криця – усе нагадує нам: смерті нема – є лише повернення», – зацитував вірш Тараса Матвіїва Ярослав Табінський, підкресливши, що Тарас живе – живе в кожному, хто робить свою справу задля України. Ярослав Ігорович додав, що чимало студентів і випускників факультету журналістики сьогодні продовжують чин Тараса, захищаючи Україну на фронті.
Під час презентації спогадами про Тараса Матвіїва та враженнями від його творчості також поділилися ветеран АТО, який і зараз захищає Україну на фронті, громадський діяч та депутат Львівської міської ради Ігор Шолтис, однокурсниця та подруга Тараса Роксоляна Савчин, директорка Львівської обласної бібліотеки для юнацтва ім. Романа Іваничука Тетяна Пилипець та поетеса і громадська діячка Наталія Крісман.
На завершення презентації до присутніх звернувся батько Героя Тарас Матвіїв, який подякував керівництву Університету та факультету, отцю Леоніду Григоренку, студентам факультету журналістики та всім присутнім за те, що знайшли час вшанувати пам’ять Героя і пригадати, яким був і яким у нашій пам’яті назавжди залишиться Тарас Матвіїв.
Нагадаємо, Тарас Матвіїв народився 18 лютого 1989 року у Жидачеві Львівської області. У 2011 році завершив навчання на факультеті журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка. Працював журналістом у львівських та київських ЗМІ, вів блог у виданні «Львівська мануфактура новин». Герой України був активним учасником Революції Гідності у складі ІІІ-ої сотні Самооборони Майдану, а до грудня 2019 року – депутатом Жидачівської районної ради. У 2015 році Тарас Матвіїв зголосився стати воїном окремої добровольчої чоти «Карпатська Січ», воював у Пісках. Упродовж останнього року життя Захисник України проходив службу за контрактом у 24-ій окремій механізованій бригаді імені Короля Данила. Тарас Матвіїв загинув 10 липня 2020 року під Троїцьким, що на Луганщині. Ціною власного життя він тоді врятував від смерті двох побратимів, витягнувши їх із палаючого бліндажу.
Указом Президента України від 13 липня 2020 року молодшому лейтенанту Тарасові Матвіїву присвоєно звання Героя України з удостоєнням ордена «Золота Зірка». Звання Героя України присвоєно за особисту мужність, виявлену в захисті державного суверенітету й територіальної цілісності України, самовіддане служіння українському народові.
6 грудня 2021 року на фасаді факультету журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка відкрили меморіальну таблицю на честь випускника факультету журналістики, командира взводу 24-ої окремої механізованої бригади, Героя України Тараса Матвіїва.
