1 жовтня 2024 року у Львівському національному університеті імені Івана Франка відбулась Всеукраїнська науково-практична конференція «Михайло Грушевський – організатор української історичної науки кінця ХІХ – першої третини ХХ ст.». Наукове зібрання приурочили до 130-річчя початку наукової діяльності Михайла Грушевського у Львівському університеті. Організатори конференції – Львівський національний університет імені Івана Франка, Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.C. Грушевського НАН України та Дрогобицький державний педагогічний університет ім. Івана Франка.
Захід розпочали із хвилини мовчання, якою вшанували пам’ять Захисників і Захисниць України, які віддали життя у боротьбі за Свободу і Незалежність Української Держави.
Відкриваючи конференцію, декан історичного факультету, професор Руслан Сіромський зазначив, що 130 років тому, саме в жовтні 1894 року, у Львівському університеті, розпочала свою роботу кафедра всесвітньої історії з особливим оглядом на історію Східної Європи, яку очолив 28-річний професор з Києва Михайло Сергійович Грушевський. Цитуючи Івана Франка, Руслан Богданович дав оцінку внеску Михайла Грушевського під час праці у Львівському університеті: «Він став у нас не тільки репрезентантом української науки на університетській катедрі, не тільки організатором наукової праці в семінарі та в секціях Наукового товариства імені Шевченка, не тільки центром оживленого наукового і літературного руху в нашій частині України. У ньому ми шануємо ще щось більше – чоловіка ясної критичної думки, чистого і незламного характеру. Він із цього погляду став учителем нашого молодшого покоління і завітним чинником у нашому громадському розвою. Він зміг злучити біля наукової праці людей річних таборів і наративів».
Надалі учасників зустрічі привітав Ректор Університету, академік НАН України, професор Володимир Мельник. «Михайло Грушевський – велика особистість, яка причетна не тільки до творення української історичної науки, а й є одним із творців української нації та Української Держави. Маємо відзначити і його важливу роль в розвитку українства у Львові і в Галичині. Ми згадуємо його роботу в Університеті, згадуємо історичні вправи, те, що ми називаємо теоретичними семінарами, де кожен студент формувався під опікою Михайла Грушевського як самостійна творча критична одиниця. Такий підхід засвідчує те, що Михайло Грушевський не був звичайним професором, а справді виховував плеяду істориків», – наголосив Володимир Петрович.
Ректор окреслив також роль Михайла Грушевського, як творця філософії української історії: «За незліченною кількістю історичних фактів, Грушевський прагнув з’ясувати не універсальні загальні закономірності світопорядку, а намагався збагнути закономірності становлення української нації-держави. Це величезна заслуга Грушевського, яка дає підстави говорити, що він, на правду, є в числі тих одиниць, які творили українську націю-державу. Ще більше це важливо зараз, в умовах гібридної війни».
Володимир Петрович додав, що важливою є й роль Грушевського в обстоюванні права українства, особливо в Галичині, мати український Університет: «Його позиція, як голови НТШ, була послідовна і зрозуміла для усіх, вона знайшла підтримку української львівською інтелігенції, що у тому числі спричинило виникнення у Львові в 20-х роках унікального явища, яке не має співмірності у світовій історії – Таємного університету у Львові. Творення Таємного університету в умовах бездержавності – це був визначальний фактор організаційної, наукової і політичної роботи для збереження і розвитку української нації. Оскільки Грушевський один з небагатьох зрозумів, що держава формується не самостійно, а формується тільки там, де є Університет, адже Університет закладає генотип розвитку держави».
Опісля відкриття конференції, її учасники заслухали наукові доповіді, присвячені постаті Михайла Грушевського. Проректор ЛНУ ім. Івана Франка з науково-педагогічної роботи та соціальних питань і розвитку, професор кафедри новітньої історії України імені Михайла Грушевського Володимир Качмар презентував колегам доповідь «Боротьба за український університет у Львові в кінці ХІХ – на початку ХХ століття».
«Боротьба за український університет у Львові – одна з важливих віх у формуванні українців як нації на зламі ХІХ-ХХ століть. Ці змагання українського народу вийшли далеко за межі національно-культурного життя, набули яскравого політичного резонансу. Створення потужного навчально-наукового осередку сприяло формуванню свідомості національної інтелігенції. Боротьба за український університет у Львові стала однією із форм змагань за українську державність і Михайло Грушевський відігравав у них надзвичайно важливу роль, – зазначив Володимир Качмар, підкресливши, що Михайло Грушевський двадцять років пропрацював у Львівському університеті і мав неабиякий вплив на студентство. – Михайло Грушевський був для української молоді взірцем свідомого інтелігента, який своїми сміливими виступами обгрунтував ідею створення національної вищої школи. Його громадянська позиція була набагато ближчою ідеям нового покоління української молоді, ніж обережне ставлення до університетського питання більшості галицьких народовців з їхнім традиційним ультралоялізмом щодо австрійської влади».
Завідувач кафедри новітньої історії України імені Михайла Грушевського, професор Олексій Сухий у своєму виступі «Михайло Грушевський – професор Львівського університету» акцентував на діяльності Михайла Грушевського у Львівському університеті у 1894-1913 рр. Доповідач наголосив, що наукова проблематика вченого була означена в інавгураційній лекції і реалізовувалася на кафедрі всесвітньої історії з особливим оглядом на історію Східної Європи у висвітленні трьох головних періодів: княжого, литовсько-польського і нового, вчений заперечував «общерусску» історію, визнавав тяглість історії українського народу.
«У процесі викладацької діяльності у Львівському університеті Грушевський створив власну школу молодих дослідників, які згодом реалізували себе як відомі науковці і політики. Українська історична наука у Львові завдяки діяльності Михайла Грушевського вибудовувалася на найкращих європейських зразках, відповідала високому теоретико-методологічному рівню, творила конкуренцію вченим інших національностей Університету», – зазначив Олексій Сухий.
Професор Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка, доктор історичних наук Віталій Тельвак представив колегам доповідь «Студентська авдиторія Михайла Грушевського у Львівському університеті: спроба реконструкції». У своєму виступі професор проаналізував етнічний склад студентів, які відвідували заняття Грушевського, а директорка Державного меморіального музею Михайла Грушевського у Львові, Заслужена працівниця культури України Марія Магунь розповіла присутнім про Музей Михайла Грушевського у Львові, як національну святиню, меморіальну садибу та базу грушевськознавства. Натомість провідний науковий співробітник Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. Грушевського НАН України Ігор Гирич виголосив доповідь «Михайло Грушевський як втілювач ідеї «Галицького П’ємонту» на Великій Україні».
Завершилась конференція дискусією та обговоренням виголошених доповідей, до якого долучилися усіх охочі. По завершенні наукового форуму його учасники взяли участь в огляді виставок, присвячених постаті Михайла Грушевського.
