На 79-му році життя відійшов у Вічність філолог-германіст, літературознавець, багаторічний доцент кафедри світової літератури Львівського університету, кандидат філологічних наук Віктор Володимирович Дмитрук.
Віктор Дмитрук навчався в тогочасній Львівській СШ № 4 з поглибленим вивченням англійської мови, на відділі англійської філології Львівського університету, який закінчив 1970 року. Декілька років був викладачем кафедри англійської філології, у 1974-1987 роках – старший викладач кафедри іноземних мов Львівської політехніки. Понад двадцять років обіймав посаду доцента кафедри світової літератури, поєднуючи викладацьку і наукову діяльність із науковим та художнім перекладом.
Дмитрук Віктор Володимирович (24.11.1945, м. Львів – 10.02.2024, там само) – філолог-германіст, літературознавець, кандидат філологічних наук («Творчість Курта Воннеґута: соціально-критичні тенденції, жанр, поетика», 1984), доцент (1992). Закінчив факультет іноземних мов Львівського університету (1970). У 1971-1974 рр. – викладач кафедри англійської філології Львівського університету, 1974-1987 рр. – старший викладач кафедри іноземних мов Львівської політехніки, 1987-2006 рр. – доцент кафедри світової літератури Львівського університету. Наукові інтереси: історія світової літератури, науковий та художній переклад. Автор праць «Формотворча функція розмовного стилю в романах К. Воннеґута» (Іноземна філологія, 1983. Вип. 71), «На шляхах до «Комедії» ХХ сторіччя» (Іноземна філологія, 1990. Вип. 100), «Донкіхотівська традиція в американському романі» (Сервантес і проблеми розвитку європейської прози, Львів, 2000); перекладів: «Право, законодавство і свобода» Ф. Гайєка (Київ, 2000), «Межі історичності» Б. Скарги (Київ, 2002), «Проблеми соціології» Н. Смелзера (Львів, 2002), «Субота» І. Макʼюена (Львів, 2007), «Спокута» І. Макʼюена (Львів, 2008), а також Г. Еріксена, Ф. Фукуями, С. Зонтаґ і Р. Дж. Еванса. Перекладав поезії З. Герберта та книгу Б. Клінтона «Час віддавати. Як кожен з нас може змінити світ» (Львів, 2009), два видання В. Шимборської. Удостоївся літературної премії польського творчого об’єднання ZaiKS (2001) і почесного звання «Zasłużony dla kultury polskiej» (2009).
Віктор Дмитрук був зачудований літературою, що й спричинило його остаточне повернення на факультет іноземних мов Львівського університету із подальшим викладанням історії світової літератури. Особливу майстерність та ерудицію показував при читанні університетського курсу «Історія світової літератури. Середньовіччя – Відродження» на гуманітарних факультетах Університету, продовживши традицію своєї матері – Марії Семенівни Шаповалової, багаторічної доцентки кафедри.
Особливо Віктор Дмитрук захоплювався американською літературою, зініціювавши двосеместровий спецкурс для студентів факультету іноземних мов. Таке зацікавлення спонукало вибір теми його кандидатського дослідження, а згодом і цікаві змістовні лекції в науковому проєкті кафедри світової літератури «Нобелівські лауреати з літератури». Був особливо дисциплінованим викладачем, вимогливим до себе, доброзичливим до своїх колег, самовідданим у педагогічній роботі, авторитетним рецензентом дисертаційних досліджень.
З великим ентузіазмом Віктор Володимирович читав лекції зі світової літератури для слухачів додаткового курсу філологічного факультету ЛНУ ім. Івана Франка, з якого згодом вийшов не один доктор і кандидат філологічних наук. Особливо уважно, науково й доброзичливо, а водночас і вимогливо, трактував студентські курсові проєкти; таку ж вимогливість виявляв при опитуванні студентів під час екзаменаційних випробувань, не допускаючи жодних умовностей та компромісних рішень. Його викладацький Großbuch був списаний зауваженнями, запитаннями, висновками, зробленими під час екзаменаційних опитувань.
Своїм життєвим кредо Віктор Дмитрук вибрав гамлетівське «Чи бути, чи не бути?», яке любив декламувати англійською ще учнем середньої школи: «Чи бути, чи не бути – ось питання. Що благородніше? Коритись долі і біль від гострих стріл її терпіти, а чи, зіткнувшись в герці з морем лиха, покласти край йому?» (пер. Леоніда Гребінки). Для себе це гамлетівське питання науковець вирішив 2006 року, несподівано для всіх (але не для себе!) написавши заяву про вихід на наукову пенсію. Що спричинило таке рішення нашого колеги? Насамперед бажання порятувати свій час… А далі була активна перекладацька робота – інтерпретація наукових та художніх текстів, яка тривала до останніх днів життя науковця, який відійшов «зі щитом у руках».