З чого складається наша планета, які скарби вона приховує, наскільки красивою може бути звичайна сіль, як виглядає золото, яке ще не видобули з породи та мінерали заліза, які ще не встигли перетворити у будь-який звичний для нас предмет щоденного побуту? Відповіді на ці питання можна знайти, завітавши у Музей рудних формацій Львівського національного університету імені Івана Франка. За 37 років свого функціонування, музей зібрав зразки різноманітних руд із більш як 500 родовищ України і світу та структурував найунікальніший кам’яний і картографічний матеріал.
Експозиція музею зустрічає відвідувачів ще в коридорі перед входом в одну з шести машин часу Львівського університету. На великому стелажі розкладені різноманітні зразки гірських порід, руд та мінералів, які вже здалеку зачаровують своїми формами та кольорами і дивують усвідомленням того, що всі ці камені – абсолютно різні, абсолютно унікальні.
«В природі існують закономірні поєднання хімічних елементів, які формують мінерали, а мінерали формують гірські породи. Окремі мінерали та гірські породи мають величезне промислове значення, утворюючи таким чином родовища. Виділення таких окремих природних груп, які поєднані спільними рисами походження, ми й називаємо рудними формаціями. Ми натрапляємо на ту чи іншу породу, бачимо певні закономірності і можемо робити висновки, спрямовувати геологічні пошуки у необхідному напрямку», – пояснює асистент кафедри геології корисних копалин і геофізики Олександр Шваєвський.
У, здається, невеличкому приміщенні музею рудних формацій вмістилось 14 експозицій з понад 1000-ю експонатів. А ще майже 4000 зразків сховані у фондових шафах і є матеріалами для навчальної практики студентів геологічного факультету. Олександр Шваєвський відчиняє дверцята однієї із шаф і погляд одразу зупиняється на численних дерев’яних шухлядках з позначками тих чи інших хімічних елементів. В кожному відділені – десятки зразків для вивчення молодими геологами. За словами працівника факультету, студенти повинні впізнавати всі рудні формації, розрізняти і розуміти мінеральний склад кожного зразка.
Загалом у музеї рудних формацій представлені тверді корисні копалини: як металеві так і неметалеві (рудні і нерудні). Унікальна колекція здебільшого сформована працівниками, випускниками та студентами факультету за багато років наукової діяльності. Тут є зразки з різних континентів та найвіддаленіших куточків світу. «Раніше, коли студенти їздили на виробничі практики – у них було обов’язкове завдання: привезти з собою кам’яний матеріал для вивчення. Чимало таких привезених зразків були дійсно дуже цікавими і збагатили експозицію нашого музею», – додає Олександр Шваєвський.
Під час розглядання стелажів із різнобарвним камінням стає цікаво, за якими критеріями відбирають матеріал для експозиції серед усіх студентських знахідок. Виявляється, для того, аби потрапити по той бік заскленої полиці, камінь повинен мати відповідний розмір (бути не меншим, ніж кулак дорослої людини), «презентабельний» вигляд та унікальний речовинний склад, який зможуть діагностувати студенти.
Так, першими у вічі відвідувача впадають величезні сірувато-коричневі зразки з хитромудрими візерунками. А далі – за скляними вітринами шаф домінують вже не так розміри, як кольори і форми. Важко відірвати погляд від різнобарвних кристалів, зелено-синіх, жовтогарячих, багряних і ніжно-фіолетових експонатів, які точно не відповідають стереотипному уявленню про корисні копалини. Особливо красивими видаються блискучі багатогранні кристали магнетиту на одному зі стелажів. Як не дивно, це – залізна руда. «Вік декотрих порід, які зберігаються у нашому музеї, сягає більше, ніж мільярду років. Загалом Україна посідає одне з перших місць у світі за запасами залізних руд, а за обсягами видобування п’яте-шосте», – додає Олександр Шваєвський.
Родзинкою експозиції є колекція жовто-салатових згустків різноманітної форми. Це – сірка з різних родовищ України та світу. Зокрема, окрасою колекції є експонат з острова Ітуруп. Цей зразок – вулканогенного походження, тому своїм виглядом і будовою дещо відрізняється від українських екземплярів. «На балансі в Україні є 10 родовищ сірки у межах Передкарпатського сірконосного басейну з загальними запасами близько 250 мільйонів тонн. Проте ці родовища на сьогодні також не розробляють. Загалом в стадії експлуатації раніше було три родовища, проте в процесі видобутку з’являлися проблеми екологічного характеру, і загалом процес виявився нерентабельним», – пояснив Олександр Шваєвський.
З кожним наступним стендом на відвідувачів чекає все більше краси. Тут і зразки кімберлітів, з яких видобувають алмази, і руди олова, і схожі на гарматні ядра круглі фосфорити, неймовірної барви флюорити, малахіт та аметисти. А ще далі – чудернацькі камені, помережані червоними жилами й блискучими багряними згустками – їх в давнину називали кров’ю драконів, а зараз – це кіновар, мінерал ртуті.
Контрастують посеред карнавалу кольорів суворі вольфрамові руди. За словами екскурсовода, родовищ цього металу в Україні немає, хоча прояви вольфраміту були знайдені на території держави. Проте подальші дослідження і розробка родовищ потребують знову ж таки великих інвестицій. «А справа – дуже ризикована, адже вміст вольфраму у породі може виявитися надто низьким і не підпадатиме під норми, або ж збагачення породи може виявитися надто дорогим, тож, видобуток доведеться припинити, втративши значні суми коштів. Адже варто розуміти, що існують технології, які можуть видобути золото з морської води. Проте після співставлення витрат і прибутків виникає питання, наскільки це виправдано?», – додає Олександр Шваєвський.
Особливе місце в колекції посідають зразки мідних руд – третього за стратегічним значенням металу після заліза й алюмінію. У зв’язку з тим, що зразки формувалися у середовищі з доступом кисню, притаманний рудуватий відтінок каменів змінився сіро-зеленим. «Дуже цінними серед «мідної» колекції є поодинокі штуфи «української» міді з волинських рудопроявів. Такі родовища є низькотемпературними гідротермальними помірних глибин і належать до екзотичної формації самородної міді», – додає Олександр Васильович.
Олександр Шваєвський спрямовує погляд углиб експозиції і ми намагаємося розгледіти дещо незвичне. Невеличкі кульки, на перший погляд, непримітні камені – ще одна унікальна родзинка колекції музею. Один із випускників геологічного факультету після експедиції на дослідницькому судні «Пегас» привіз як подарунок музею цей зразок залізо-марганцевих конкрецій, добутий з дна Філіппінського моря на глибині 3200 метрів.
Останні стенди музею традиційно «приховують» найцікавіше – вже на завершення екскурсії відвідувачі мають змогу на власні очі побачити справжню золотоносну жилу зі Східного Забайкалля. Знайомий дорогоцінний блиск їй дарує мінерал пірит. Саме його наявність у породах сигналізує, що десь вже поблизу ймовірно можна знайти золото. Описуючи біографію цих великих каменів, Олександр Шваєвський зазначає, що в Україні зараз фактично не розробляють золоторудних родовищ, хоча вони у нас є, і то чимало.
«Ресурсний потенціал лише золотоносної провінції Українського щита налічує понад 2 800 тонн промислового золота. А на декотрих окремих родовищах приблизна цифра підрахованих запасів може сягати десятків тонн. Але потрібно розуміти, що промисловими вважаються руди з вмістом золота 1-3 грами на тонну породи. Спробуйте уявити, скільки зусиль необхідно для того, аби вилучити це золото. Така галузь потребує дуже великих капіталовкладень. А ще має пройти доволі довгий термін (за сприятливих умов – кілька років) для того, аби компанія, яка займається видобутком золота, нарешті почала працювати на прибуток», – зазначає асистент кафедри геології корисних копалин і геофізики.
Важливо розуміти, що цінність кожного експоната Музею рудних формацій полягає в тому, що більшості родовищ, з яких зібрані зразки, вже не існує, а зразки залишаються в експозиції. Кожна порода, сформована на різних територіях, в різних умовах є унікальною і абсолютно неповторною. Сіль з одного родовища буде відрізнятися від солі з іншого родовища, залізні руди з морського дна не такі, як на суходолі. А кожна кам’яна знахідка – це маленький портал у ті часи, коли найвища вершина світу ще очолювала підводдя великого доісторичного океану. І кожен екземпляр колекції музею – один із пазлів великої головоломки пізнання і відтворення мільярдів років створення нашого світу.
