27 квітня 2023 року Львівський національний університет імені Івана Франка відвідала відома українська письменниця, літературознавиця, есеїстка та публіцистка Оксана Забужко. Під час перебування в Університеті Оксана Забужко зустрілася з Ректором Володимиром Мельником, студентами та викладачами Університету, а також відвідала Музей історії ЛНУ ім. Івана Франка.
Розпочався візит письменниці зі спілкування з Ректором Університету. Під час розмови Оксана Забужко та Володимир Мельник обговорили виклики, перед якими постало українське суспільство в часі повномасштабної війни, яка триває вже понад рік. Крім того, діалог стосувався потреб активізації ініціатив у сфері культурної дипломатії задля протидії російському агресорові, а також реалізації потенційних проєктів, спрямованих на розвиток культурного та інтелектуального середовища України.
Опісля у Дзеркальній залі Університету із Оксаною Забужко мали змогу поспілкуватися студенти та працівники ЛНУ ім. Івана Франка. Звертаючись до університетської спільноти, Оксана Стефанівна зазначила, що перебування у Львівському університеті для неї є знаковим, адже тут свого часу здобували освіту її батьки. «За кожної нагоди я складаю хвалу Львівському університету за те, що дав освіту моїм батькам, тому, в певному сенсі, те, ким я стала, це теж заслуга Львівського університету», ‒ наголосила письменниця.
Зустріч відбувалася у форматі запитань та відповідей, тому діалог письменниці зі студентами та викладачами торкався широкого кола актуальних сенсів. Зокрема, Оксана Забужко поділилася міркуваннями з приводу наративів, які ворог тривалий час впроваджував у нашу суспільну свідомість, що частково і було підготовкою до повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року в Україні. А також розповіла про наративи, які зараз побутують у свідомості західних суспільств, призводячи до викривлення правди.
«Західний світ широко вживає термін «Putin’s war», але ніхто не говорить «Hitler’s war» чи «Stalin’s war». Тепер з’явився новий термін – наративна війна, або ж війна наративів. Журналісти на пресконференціях часто запитували мене, чого я хочу досягти своєю книжкою «Найдовша подорож». Я з упевненістю відповідала – хочу змінити наративи довкола цієї війни. Так, письменник може ставити собі максималістські завдання, це – цілком коректно. Зібравши увесь комплекс факторів, я прагну показати неуникненність цієї війни у тій чи іншій формі, її неминучість, пояснити читачам той факт, що вона, на жаль, мала статися», ‒ зазначила Оксана Забужко.
У цьому контексті Оксана Забужко акцентувала увагу присутніх на понятті війни, окреслила своє бачення передвоєнних подій початку ХХ століття та пояснила сучасну позицію європейських країн щодо війни в Україні крізь призму історичних подій у Європі.
«Книга «Найдовша подорож» безумовно вплине на зміну самої філософії війни, яка є на сьогодні панівною в Західній цивілізації. Ця філософія збанкрутувала. Збанкрутував образ війни, який ми усі успадкували і який розбився об колізії Першої світової війни, що була колосальною травмою для людства. Трагедія падіння Заходу ‒ це крах міфу великої і прекрасної Європи, кінець сорокаліття «зоряної Європи», яка закінчилась 1914 року, продемонструвавши на що здатна людина. І уже у Другій світовій війні усі покорилися Гітлеру, віддаючи йому на поталу цілі країни, адже травма Першої світової ніколи не була подолана», ‒ поділилася міркуваннями письменниця, додавши, що і зраз Захід не зміг подолати травм війни, у тому числі заплющуючи очі на сотні локальних конфліктів, які постійно відбуваються у світ.
Окремо під час зустрічі Оксана Забужко наголосила на ролі росії в світовій історії, адже саме вона була «генератором двох світових війн та низки локальних у ХХ і ХХІ століттях. Увесь час спроби пацифікувати агресора, а не протидіяти йому були «вислідами» цієї філософії війни, породженої Першою світовою».
За словами письменниці у багатьох країнах Європи поширюється ідея, згідно з якою війна обнулила усі здобутки європейської цивілізації, і ми опинилися знову у патріархальному світі, де існує культ «мачо» чи «мужчини», а жінки постають в образі «пасивних істот», які втікають, боронячи дітей. Це нав’язується суспільній свідомості, але, як влучно зауважила Оксана Забужко, такий погляд на реальність не збігається із дійсністю, адже фактом є те, що кількість жінок-військовослужбовців у лавах ЗСУ становить майже 30%.
Чудовим прикладом використання наративу сильної української жінки на противагу антицівілізаційній секситській пропаганді ворога, за словами письменниці, є показовий вихід понад ста українських жінок, які перебували у російському полоні. «Як вони йшли – злагоджено, маршем, як бойова одиниця, з високо піднесеними головами. Вони були прекрасні. Це був образ дів-войовниць, коли «культурний лукізм» стає частиною кодексу перемоги. «Вітай, Батьківщино, твої дочки вертаються непереможні!». Те, як вони йшли, після всього, що пережили, вони були прекрасні в намаганні виглядати гідно, щоб ми могли ними пишатися. Про цей випадок можна писати цілі есе», ‒ наголосила Оксана Забужко й зауважила, що важливо усвідомити: ми не відкочуємося назад у цивілізаційному часі, а навпаки – сьогодні ми попереду, на експериментальному краю європейських цінностей та прав, адже воюємо за життя.
Також під час зустрічі зі студентами та викладачами Оксана Забужко висловила песимістичні міркування з приводу роботи українських ЗМІ як всередині країни, так і у співпраці з іноземними медіа. Спікерка наголосила на тому, що саме мова є головним журналістським засобом боротьби проти агресора, тому дуже важливо її відчувати і вміти правильно нею оперувати.
«Журналісти працюють з мовою і часто використовують певні словоформи, які є токсичними, і самі по собі є зброєю, і вони можуть бути смертоносними в прямому сенсі. Для професійного журналіста важливо не тільки зберегти фактологічну правду, але й не збрехати на мовному рівні, контролювати свій спосіб говоріння, адже вбивство розпочинається там, де відбувається вбивство смислів», ‒ висловила переконання Оксана Забужко.
Після спілкування з академічною спільнотою, Оксана Забужко відвідала Музей історії ЛНУ ім. Івана Франка, де залишила відгук у Книзі почесних гостей Університету.
