27 листопада 2017 року у Дзеркальній залі Львівського національного університету імені Івана Франка відбулася презентація видання‑білінгви «Антологія українського та китайського письменства: перекладацькі інновації у львівській Alma mater», присвяченого 25‑й річниці встановлення дипломатичних відносин між Україною та Китаєм.
Уперше малу прозу українських класиків Івана Франка, Лесі Українки та Василя Стефаника переклали на китайську мову студенти‑україністи з Китаю, вихованці Львівського університету.
У вступному слові модератор презентації, член‑кореспондент НАН України, доктор хімічних наук, професор, проректор з наукової роботи Львівського університету, член редакційної колегії й автор англомовної передмови до антології Роман Гладишевський, закцентував увагу присутніх на важливості партнерських відносин між Україною та Китаєм і на взаємовигоді зміцнення такої міжнаціональної співпраці. «Адже зараз в Україні, – зазначив проректор, – створюється дедалі більше інститутів Конфуція та актуалізується процес міжнародного обміну студентами. Розширилася й поглибилася культурна співпраця між нашими країнами, і яскравий тому приклад презентована сьогодні книга «Антологія українського та китайського письменства: перекладацькі інновації у львівській Alma mater».
Автор цього проекту – доктор філологічних наук, професор кафедри української літератури ім. акад. М. Возняка Андрій Печарський докладно розповів про специфіку білінгвального перекладу українських класиків на китайську мову, який здійснили студенти з Сіаньського інституту перекладознавства – Го Юаньпен, Лі Менмен, Чен Мен, Ван Сяоюй. Усі вони навчалися на україністиці філологічного факультету Львівського університету.
До антології увійшли новели «Терен у нозі», «Сойчине крило» Івана Франка, «Твої листи завжди пахнуть зов’ялими трояндами…», «Сліпець», «Метелик», «Пізно», «Щастя», «Примара» Лесі Українки та «Новина», «Басараби», «Шкода», «Сама‑саміська», «Злодій», «Діточа пригода» Василя Стефаника.
Окрім названих творів українських письменників, в антології представлені поетичні твори китайських класиків Цюй Юаня, Ван Вея, Ду Фу у перекладі Ярослави Шекери і Лі Бо в перекладі Леоніда Первомайського.
У книзі також представлено 43 картини Тараса Шевченка як ілюстрації до творів українських класиків. Таким чином, китайський читач має змогу пізнати творчість Тараса Шевченка не лише як геніального поета у перекладах професора Ге Баоцюаня, але й як художника.
Автор проекту розповів про основні принципи і критерії відбору художніх текстів, беручи до уваги ментальність читача із Піднебесної. Підсумовуючи свій виступ, Андрій Печарський зауважив: «Україна, на жаль, переживає сьогодні тяжкі часи, але, як свого часу Конфуцій казав, що можна все життя нарікати на темряву, а можна запалити свічку. Нехай наша антологія стане для українських та китайських читачів тією маленькою свічкою світлої надії, з якої розгориться праведне полум’я віри, надії й любові».
Свою вдячність усім, хто долучився до видання антології, а особливо Роману Гладишевському та Андрієві Печарському, висловив автор проекту з китайської сторони, директор Інституту Конфуція при Київському національному університеті імені Тараса Шевченка Сунь Кевень, який став спонсором цієї унікальної книги. Він наголосив, що художня література є важливим проявом суспільної культури, яка зберігає національні й загальнолюдські цінності. На скрижалях часу вона не знає кордонів і китайсько-українська дружба – яскраве тому свідчення.
Як член редколегії антології, слово взяв доктор філологічних наук, професор, директор Інституту літературознавчих студій при Львівському університеті Любомир Сеник. Він поділився своїми враженнями про працю студентів-перекладачів, зокрема Го Юаньпена, який під його керівництвом досліджував творчість Івана Франка. Відомий літературознавець провів цікаві художні паралелі між українською та китайською літературами, зазначаючи, що певні періоди різних етнокультур розділяє майже тисячоліття, проте зближує ідея істини, любові і добра.
Про специфіку свого перекладу оповідання «Басараби» Василя Стефаника на китайську мову розповіла аспірантка Львівського національного університету імені Івана Франка Ван Сяоюй. Вона зазначила, що деякі семантичні відтінки слів покутського діалекту добре передаються китайським діалектом «цзіао‑цзіао». І все ж, на її думку, художньо-образна система та стилістика наведених в антології перекладів творів Василя Стефаника, тяжіє до української літературної мови, а діалектні мовні нюанси письменник вживав лише в тих випадках, коли вони були необхідними для глибшого розкриття психології людини.
Ван Сяоюй згадала про своїх колег‑однокурсників, перекладачів Го Юаньпена, Лі Менмен та Чен Мена, яких в силу життєвих обставин на презентації не було
Член‑кореспондент НАН України Микола Ільницький підкреслив, що незважаючи на часову та історичну віддаленість періоду творчості Лі Бо, Ду Фу, Ван Вея, все ж у майстерні художнього слова загальнолюдських цінностей вони є близькими й українським класикам, зокрема Іванові Франкові та Лесі Українці. Цитуючи на пам’ять поезію Лі Бо, Микола Ільницький продемонстрував, що сила таланту геніального митця не знає межі епохи та історичного часу.
Окрасою презентації стала віртуозна гра на народному музичному інструменті рірі китайського викладача Львівської національної музичної академії імені Миколи Лисенка Цуй Цзяня.
Декан філологічного факультету Львівського університету Святослав Пилипчук, ділячись своїми враженнями про студентські переклади, провів цікаві паралелі між українським та китайським фольклором. Він зазначив, що важливим сегментом наукової рецепції того чи іншого жанру в усній народній творчості є окреслення часу і місця їх виконання. Так, китайський народний інструмент ріра, на його думку, дуже схожий на українську бандуру, у чиїх звуках живуть болі і радощі багатьох поколінь.
Декан факультету іноземних мов, відомий германіст Володимир Сулим наголосив, що «Антологія українського та китайського письменства» засвідчує не лише співдружність обох різних за ментальністю народів Заходу і далекого Сходу, але й академічну перекладознавчу солідарність факультету іноземних мов та філологічного факультету Львівського університету. Адже нещодавно в Університеті відбулася презентація двомовного видання поеми Івана Франка «Мойсей» (переклад англійською – Віри Річ). А у 2006 році вийшла друком драма‑феєрія «Лісова пісня» Лесі Українки (переклад німецькою – Ірини Качанюк‑Спєх).
Висловивши свої міркування щодо презентованої «Антології українського та китайського письменства», Володимир Сулим навів слова В. Ґете: «Щоб збагнути митця, треба піти в його рідний край».
Доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри перекладознавства і контрастивної лінгвістики імені Григорія Кочура Роксолана Зорівчак у своєму виступі висловила захоплення вдало підібраними текстами в «Антології українського та китайського письменства», які об’єднує передусім аристократизм духу і глибока життєва філософія. На її думку, чужих мов не буває. «Краще сказати, – зауважила Роксолана Зорівчак, – мова іншої землі. Все життя можна поглиблювати свої знання іноземної мови. Бо поняття «знати мову» – дивовижно широке поняття. Коли маєш справу з перекладознавчим аналізом, дуже часто розумієш, скільки у твоїй рідній мові різних запитань».
Доктор філологічних наук, професор кафедри слов’янської філології Людмила Васильєва зауважила, що видання є цінним не лише з погляду ознайомлення українців з китайською літературою/культурою, а китайців – з українською, але й з погляду вдосконалення перекладацької майстерності для майбутніх перекладачів обох країн. «Адже людина далекого Сходу вважає, що вона живе з року в рік, – звернула увагу Людмила Васильєва, – і нікуди не зникне, людство живе з покоління у покоління і теж в безвість не кане. Отже, у чому сенс життя?! Чи є він, чи його немає, однаково життя вирує. Але ми незмірно багато вирішуємо… Антологія – це лише перший крок «мандрівки довжиною в тисячу кілометрів» (за Лао-цзи), це важливий результат міжнародної співпраці нашого Університету та Сіанського інституту перекладознавства.
Підсумовуючи свій виступ Людмила Васильєва, внесла конструктивну пропозицію: Представити матеріали «Антології українського та китайського письменства…» в мережі Інтернет. Очевидно, не всім відомо, що за сучасною статистикою 25% користувачів світової мережі Інтернет використовують китайську мову; для порівняння – англійську – 27%.
Милувало очі і захоплювало подих від неймовірного оперного співу китайської студентки Львівської національної музичної академії імені Миколи Лисенка Лі Шаньсяошу, котра виконувала патріотичну пісню під ніжними звуками скрипки її граціозної колеги Чень Менвей.
Завершилась презентація виступом китайської викладачки кафедри сходознавства ім. проф. Я. Дашкевича Львівського університету Лю Яо, яка акцентувала увагу присутніх на тому, що представлений білінгвістичний переклад класиків української та китайської літератур може допомогти студентам із Піднебесної, які навчаються у Львові, провести транслітерацію між китайською та українською мовами. Це також стосується й українських студентів, які вивчають китайську мову. «Я дуже рада, що разом з вами усіма, беру сьогодні участь у презентації «Антології українського та китайського письменства…» Насамперед хочу висловити сердечні вітання і вдячність Андрію Печарському та Сунь Кевеню. Адже ця книга є справді гарним подарунком до 25-ї річниці встановлення дипломатичних відносин між Україною та Китаєм».
