У Чистий четвер, 28 квітня 2016 року, на філологічному факультеті відбулося традиційне писанкування, у якому взяли участь студенти і викладачі Львівського національного університету імені Івана Франка.
Писанка – унікальний артефакт української культури. На круглій поверхні писаного яйця прочитуються дохристиянські вірування, історія Христового Воскресіння.
Писанкарство існує в багатьох країнах світу, що підтвердили й присутні студенти з Білорусі та Китаю, проте саме в Україні регіональний колорит, відображений у лініях орнаментів, у кольорах писанок, зацікавлює, викликає щирий подив і захоплення.
Освячена у Великодню ніч писанка є символом перемоги життя над смертю. Саме тому воскові візерунки споконвіків наносили на сире – «живе» – яйце, а з’їсти писанку або використовувати її в забавах, на відміну від крашанок, вважалося великим гріхом, оскверненням святого.
«Мудрі писанки», за словами Г. Квітки-Основ’яненка, оберігали від лихого людину не тільки в час Великодніх свят, але й упродовж усього календарного року, допомагали в щоденному житті. У першу купіль немовляти клали писанку, аби дитя було таке ж гарне. Покійникові на той світ давали з собою освячене яйце, щоб йому було легше. Писанку закопували на добро в землю перед початком закладання фундаменту новобудови. За народними легендами, великодній звичай виготовляти писанки започаткувала Божа Матір: писала їх для малого Ісуса, на писанки перетворилися сльози Богородиці, пролиті під хрестом або каміння, яке кидали в Христа. У народі здавна вірили, що тривалість і продовження традиції писанкування на землі відлякує сатану, сковує його злобу й ненависть до людства.
Існує декілька традиційних технік виготовлення писанок, серед яких найпоширеніша – воскова (за допомогою писака (писачка, кистки, кирстки) з металевою лієчкою утворюються суцільні лінії; і писака з булавкою, шпилькою або цвяшком на кінці можна намалювати різної величини і довжини крапельки).
Після розмови про історію, особливості писанкарства в Україні (зокрема у Львові, де 2013 року археологи знайшли писанку ХV ст.), взявши до рук лійкоподібний писак, писанкарі Університету розпочали натхненну працю – на поверхні яйця зобразили типову для Опілля писанкову зірку.
Народжені в храмі науки великодні писанки подарували учасникам майстер-класу тепло і радість від передчуття свята.
