Сьогодні, 27 серпня, минає 168 років від дня народження видатного українського письменника, поета, публіциста, перекладача, ученого, громадського і політичного діяча Івана Франка. Академічна спільнота Львівського університету традиційно віддала шану Патронові Університету покладанням квітів до його пам’ятника. В урочистостях взяли участь студенти та працівники Львівського університету, представники органів місцевої влади, академічного та наукового середовища Львова.
Розпочався захід з Франкового «Вічного революціонера» у майстерному виконанні зведеного хору Центру культури та дозвілля Львівського університету. Надалі зі словом про Івана Франка перед присутніми виступив кандидат філологічних наук, директор Львівського національного літературно-меморіального музею Івана Франка, доцент Львівського національного університету імені Івана Франка Богдан Тихолоз. Свій виступ Богдан Тихолоз присвятив відповідям на три основні питання: «Чому ми тут?», «Навіщо ми тут?» і «Що з того?».
Богдан Сергійович зазначив, що присутні зібралися тут тому, що 168 років тому у Якова-коваля та його молодої дружини, шляхтянки Марії з роду Кульчицьких, народився первісток. «Іван Франко народився у Нагуєвичах у простій сільській хаті. Але ми сьогодні тут не тільки тому. Бо якщо б цей хлопчик залишився у Нагуєвичах сільським господарем, як його брати, то навряд чи ми б такою громадою тут збиралися. Ми сьогодні тут, бо цей хлопчик мав унікальний хист, багатогранний талант, колосальну жадобу знань, колосальне бажання вчитися і працювати. Освіта стала його шансом на успіх – і він скористався ним сповна, – зазначив Богдан Тихолоз. – І сьогодні, як і щороку, академічна спільнота Франкового Університету зібралася віддати честь, шану і вдячність своєму великому Патрону. Бо Франко – не тільки Патрон Львівського університету, а передусім один із духовних батьків української нації і стовпів нашої культури та ідентичності. Саме тому ми тут – сьогодні, щороку і завжди».
На питання «навіщо ми тут?» Богдан Сергійович дав просту відповідь: щоб відзначити Франкові уродини. «Сьогодні в нього день народження. Франків день народження приходить щороку до нас одразу через декілька днів після головного нашого свята – Дня Незалежності. Мені здається, це не випадково. Франко не святкував власних уродин. І я твердо переконаний, що його власний день народження для нього був менш важливим, ніж Незалежність України», – наголосив франкознавець, додавши, що ключові ідеї Франкового світогляду і спадщини, підтверджені життєтворчою практикою, не втрачають своєї актуальності. Йшлося, зокрема, про національну ідею як ідеал національної самостійності, національну культуру і мову,як уміння чути себе українцями, національну освіту і науку у Франковому «Дух, наука, думка, воля». Богдан Тихолоз підкреслив, що «це прості й конкретні Франкові дороговкази, слушність яких ми по-справжньому усвідомлюємо лише тепер, коли платимо за нашу Незалежність таку високу ціну».
«І останнє питання: що з того? Питання таке просте і таке складне. З того для нас рівно те, що ми здатні з того взяти. З того виросте наша велика перемога, якщо ми почуємо уроки Франкові, якщо ми засвоїмо його науку і якщо ми довершимо те, що мусимо зробити. І з того, може, не буде нічого, якщо ми їх не засвоїмо. Я твердо переконаний, що Франко сьогодні тут з нами, Франко потрібен нам, як ніколи, тому, що Франкова поезія – це поезія перемоги. Франко – це поет нашої української перемоги. Франкова філософія – це філософія перемоги. І наша велика перемога, якої ми всі так гаряче прагнемо і для якої кожен з нас робить те, що може, – це найкращий дарунок Франкові», – підсумував Богдан Тихолоз.
Завершився захід спільним виконанням Франкового «Не пора».
