Інформація про дисертацію

Дисертацію присвячено вивченню одного з унікальних та самодостатніх медіаутворень сучасної періодики Німеччини – альтернативної преси, яка репрезентує нову модель комунікації, покликану широко й об’єктивно висвітлювати події, чого не подавали традиційні ЗМІ.

У процесі дослідження було встановлено, що альтернативна періодика, сформувавшись як окремий сегмент друкованих ЗМІ в 70-х роках ХХ століття внаслідок активізації студентських і громадських рухів, є своєрідним барометром сталості демократичних засад у  ФРН, відображенням зрілості німецького суспільства.

Визначальними рисами альтернативної періодики, які відрізняють її від мейнстримних ЗМІ, є характер фінансування, цільова аудиторія, модель комунікації, редакційна політика, формально-змістовий аспект, соціально-політична модальність.

Контент альтернативної преси характеризується широким колом тематичних інваріантів, що трансформуються відповідно до суспільно-політичних змін у країні. Альтернативна преса актуалізує соціально значущі проблеми. На сучасному етапі – це соціально-правова тематика, внутрішня безпека, міграційні процеси, антирасизм та проблеми маргінальних суспільних груп.

Альтернативні медіа, які відмовилися від комунікації в одному напряму, надають можливість читачам самостійно створювати медіаконтент, спрямований на особливу цільову аудиторію – контргромадськість –  представників різних соціальних груп та субкультурних угрупувань.

У системі альтернативної періодики визначено надрегіональні, регіональні та локально-регіональні ЗМІ, загалом 346 журналів та 105 газет: щоденних, щотижневих, щомісячних, які виходять двічі на місяць, раз на рік, 3-5 разів на рік, піврічників, нерегулярних видань. З’ясовано, що за функціональним призначенням (проблемно-тематичною спрямованістю) існують універсальні та спеціалізовані альтернативні ЗМІ.

Альтернативні друковані видання посідають чільне місце в інформаційному просторі Німеччини й успішно конкурують з провідними традиційними ЗМІ. Основна мета альтернативних медіа – захист прав та представлення інтересів цільової аудиторії. Найбільш успішним альтернативним виданням Німеччини є загальнонаціональна щоденна газета «DieTageszeitung» («Ді Тагесцайтунг»), або «TAZ» («ТАЦ»).

Із початком інформаційної ери альтернативні друковані видання динамічно розвиваються у веб-форматі. Сучасна альтернативна преса вже не ототожнюється з глибоко опозиційною медіаструктурою, а мислиться як іманентна частина мас-медійного дискурсу.

Ключові слова: інформаційний простір, національна медіасистема, альтернативна комунікація, альтернативна преса, соціокомунікаційні параметри, контргромадськість, контент, проблемно-тематичний діапазон, типологія, редакційна політика.