Інформація про дисертацію

У дисертації здійснено комплексний аналіз передумов, специфіки становлення та характерних рис філософії М. Гайдеґґера і запропоновано її екзистенційне тлумачення. Автором не лише зафіксовано впливи попередників філософії існування на досліджуваного мислителя і спроби останнього секуляризувати їхні базовані на християнських принципах антропологічні ідеї, але й виявлено самобутність його власної екзистенціальної філософії. Простежені закономірності тлумачення Гайдеґґером динаміки людського існування: якщо на «ранньому» етапі його творчості вона досліджується передовсім в інспірованих індивідуальною перспективою екзистенційно-темпоральному й танатологічному аспектах, то на «пізньому» – з допомогою філософсько-технічного дискурсу, який постав в аналізі загальноісторичного виміру людини, в контексті осягнення суб’єктивізму новочасного мислення. Доведено, що, незважаючи на означену суттєву філософську еволюцію, у мисленні Гайдеґґера, як на «ранньому», так і на «пізньому» етапах, простежується тяглість стосовно екзистенційної інтерпретації антропологічної проблематики. Виявлено, що Гайдеґґеровий спосіб мислення обумовлює прихід людини до позитивного через неминучий досвід подолання негативного.

Ключові слова: Гайдеґґер, людське існування, динаміка, екзистенційна філософія, час, автентичність, екзистенціали, смерть, деструкція, герменевтична феноменологія, техніка.