Інформація про дисертацію

Дисертацію присвячено вивченню взаємодії генетичних та функціональних аспектів поетики літературного твору на матеріалі прозової збірки Агатангела Кримського «Повістки і ескізи з українського життя» (1895). У роботі вперше в українському літературознавстві висвітлено інтертекстуальне  співвідношення внутрішньої організації художнього твору з його генезою та функціонуванням.  На цій концептуальній основі вироблено теоретичну модель поетики літературного твору як динамічної структури, у якій творчо трансформовані генетичні претексти володіють проспективним потенціалом – здатні породжувати різнорідні посттексти і функціонувати суголосно з тематичним, жанровим і стильовим архітекстом. Згідно з цією моделлю, художня структура не тільки зберігає сліди походження матеріалу, з якого її сконструйовано, а й трансформує матеріал в єдине ціле, створюючи мережу кодів для свого прочитання і таким чином впливаючи на майбутню свою рецепцію.

Вивчення дебютної збірки А. Кримського, яка постала на межі двох літературних епох, дало змогу простежити, як взаємодіють різнорідні генетичні складники традиції в інтертекстуальній структурі літературного твору, актуалізуючи його здатність естетично функціонувати в літературному процесі.

Ключові слова: генетично-функціональні аспекти поетики, претекст, посттекст, архітекст, літературна комунікація, діалогічність тексту.