Інформація про дисертацію

Дисертація присвячена експериментальному обґрунтуванню критеріїв адаптаційної здатності мітохондрій гепатоцитів щурів та перевірці доцільності використання зазначених критеріїв для оцінки впливу регулюючих або токсичних агентів, таких як Са²⁺ або алкоголь, на окислювальну функцію мітохондрій.

Досліджено, що адаптаційну здатність мітохондрій гепатоцитів можна оцінити такими критеріями, як максимальна швидкість роз’єднаного дихання, оптимальна концентрація FCCP, прискорення дихання внаслідок додавання FCCP та площа приросту під кривими залежності швидкості дихання від концентрації FCCP. Субстрати окиснення впливають на адаптаційну здатність мітохондрій гепатоцитів. Найнижчою адаптаційна здатність мітохондрій є за окиснення глюкози, а найвищою – за окиснення сукцинату та α-кетоглутарату.

Встановлено, що адаптаційна здатність мітохондрій гепатоцитів залежить від способу виділення клітин. У випадку перфузії печінки in vitro спектр адаптаційної відповіді мітохондрій гепатоцитів є значно вужчий порівняно із клітинами виділеними способом перфузії печінки in situ.

Досліджено, що додавання CsA нівелює Са²⁺-спричинене пригнічення адаптаційної здатності мітохондрій, як за окиснення сукцинату, так і за окиснення суміші субстратів, але лише за умови, що його додавати перед збільшенням концентрації Са²⁺. Показано, що етанол in vitro не впливав на адаптаційну здатність мітохондрій, а алкоголь in vivo збільшував максимальну швидкість FCCP-стимульованого дихання, але не впливав на оптимальну концентрацію FCCP. Введення пірувату in vivo не змінювало ефекту алкоголю на дихання гепатоцитів.

Отримані результати доводять, що нові критерії адаптаційної здатності мітохондрій є корисними для вивчення мітохондрій клітин печінки у фізіологічних та патологічних умовах.

Ключові слова: адаптаційна здатність мітохондрій, субстрати окиснення, гепатоцити, протонофори, мітохондріальна пора транзієнтної проникності, циклоспорин А, алкоголь..