Інформація про дисертацію

У дисертації проаналізовано особливості існування гнучкої інтеграції в ЄС на основі теоретичної бази, аналізу положень, пов’язаних з використанням гнучкої інтеграції, положень про просунуту співпрацю в засадничих договорах ЄС, а також практики застосування гнучкої інтеграції в ЄС і його окремих країнах-членах.

Представлено комплексне визначення гнучкої європейської інтеграції, а також запропоновано класифікацію її типів і форм, на підставі чого розроблено типізацію існуючих опцій і виявів гнучкої інтеграції в ЄС. Зокрема, констатовано, що гнучка європейська інтеграція – це складова частина євроінтеграційного процесу, яка характеризується неоднаковою участю держав-членів ЄС у євроінтеграційних проектах (що зумовлено їхнім бажанням або можливостями), яка припускає неоднакові права та обов’язки учасників і яка приводить до створення різних конфігурацій усередині або поза межами ЄС, в тому числі з можливим включенням третіх країн.

Застосування гнучкої інтеграції може бути спрямоване не лише на загальне просування інтеграції, але і на підвищення ефективності роботи в окремих сферах співпраці. У такому разі виникає дилема між загальним рівнем розвитку інтеграції і ефективністю окремих сфер взаємодії.

Ключові слова: Європейський Союз, європейська інтеграція, розширення ЄС, гнучка інтеграція, просунута співпраця.