Інформація про дисертацію

У дисертації розкрито основні науково-методичні засади конструктивно-географічного дослідження проблем природокористування у геосистемах гірських територій. В основу покладені такі загальнонаукові методи дослідження як спостереження, аналіз, синтез, порівняння. Розгляд гірських природно-антропогенних геосистем басейну ріки Черемош розпочато із вивчення друкованих текстових та картографічних матеріалів, статистичних даних, фондових матеріалів, нормативних і законодавчих актів, а також обґрунтування вибору об’єкта дослідження, параметрів та меж його території, операційних територіальних одиниць визначених для просторового аналізу. Методи дослідження ґрунтувалися на конструктивно-географічному і геоекологічному підходах до вивчення геопросторових особливостей сучасного природокористування, обґрунтування стратегічних напрямків його оптимізації у гірських геосистемах (використовувались усталені методи комплексного аналізу соціально-демографічної та екологічної ситуації, оцінки природно-ресурсного потенціалу території; методи опитування й анкетування населення; методи картографічного і геоінформаційного моделювання із застосуванням комп’ютерних програм ESRI ArcGIS 9.3; статистичні методи; метод бального оцінювання; методи індексації та оцінювання за допомогою умовних балів та ін.).

Теоретичною основою дослідження послужили конкретизовані уявлення про сутність, складові частини та галузеву структуру природокористування. Було запропоновано розрізняти поняття «фази природокористування» та «галузі природокористування», сформульовано сутність дефініції «галузева структура природокористування» та описано алгоритм її аналізу. Обґрунтовано необхідність уведення та використання поняття «виробничий природно-ресурсний потенціал території» (ВПРП), під яким пропонується розуміти ту частину сукупної продуктивності природних ресурсів території, на яку існує потенційний попит і уже на теперішній час реально ці ресурси можуть бути використані як засоби виробництва чи предмети споживання. Саме компонентна структура ПРП, яка розрахована за таким підходом, може служити орієнтиром для оцінки оптимальності галузевої структури природокористування. На основі такого розуміння структури ПРП сформульовано у дисертаційній роботі один із принципів раціонального природокористування, а саме принцип відповідності галузевої структури природокористування структурі виробничого природно-ресурсного потенціалу. Цей принцип вимагає насамперед максимально точного, із врахуванням впливів усіх лімітуючих чинників та ймовірних економічних та соціально-екологічних наслідків, розрахунку реально можливого і затребуваного для виробничої діяльності у теперішній час природно-ресурсного потенціалу території.

Для всесторонньої оцінки компонентної структури самого природно-ресурсного потенціалу охарактеризовано просторові відмінності кожного з основних природних компонентів у межах даної території, дано оцінку природно-ресурсних передумов для розвитку різних галузей природокористування. При розгляді загальних особливостей природи досліджуваної території, за основу була взята схема фізико-географічного районування Українських Карпат, яка укладена з урахуванням даних найновіших вітчизняних та іноземних геологічних та географічних досліджень,

усталених нових підходів до природно-географічної регіоналізації усієї Карпатської гірської країни.

Оскільки в процесі польових досліджень були виявлені значні відмінності не тільки в особливостях природних компонентів, але й у господарському освоєнні територій, які входять до різних фізико-географічних областей та підобластей Українських Карпат, що склалися як під впливом природних (гіпсометричні параметри рельєфу, морфометрія схилів, характер та інтенсивність геоморфологічних процесів), так і суспільно-географічних (економіко-географічне положення, транспортна доступність і та ін.), то у межах гірської частини басейну Черемошу було виділено три округи господарського освоєння – Чивчинсько-Полонинсько-Чорногіський, Верховинсько-Путильський низькогірний та Зовнішньофлішовий середньогірний. Найбільш обжитою і освоєною у гірській частині басейну Черемошу є територія Верховинсько-Путильського низькогірного округу господарського освоєння, що зумовлено низькогірним характером рельєфу, відносно сприятливим мікрокліматом, а також кращою, особливо у порівнянні із Чивчинсько-Полонинсько-Чорногірським округом, транспортною доступністю.

У ході переоцінки структури виробничого природно-ресурсного потенціалу було здійснено детальний аналіз впливу окремих природних чинників на життєдіяльність та природокористування населення в округах господарського освоєння гірської частини басейну ріки Черемош. При оцінці туристсько-рекреаційних ресурсів Верховинського та колишнього Путильського гірських районів Українських Карпат було запропоновано підхід, який передбачає врахування реальних запитів населення для визначення перспективності їх використання. Зроблено висновок, що найбільшою атрактивністю володіють форми рельєфу, водні об’єкти, рослинні ресурси та гідрологічні явища. Саме їх пропонується найбільше популяризувати і на них орієнтуватися, розвиваючи рекреаційно-туристичне природокористування.

При розгляді демографічних, соціальних, економічних та екологічних характеристик території було виконане геоінформаційне моделювання, яке дозволило звернути увагу на просторові відмінності у соціально-економічному розвитку та екологічних проблемах округів господарського освоєння. Загалом працересурсний потенціал території гірської частини водозбору Черемошу ще досить значний. Головними проблемами зайнятості визначено значне безробіття, вимушену неповну зайнятість населення, яка склалася передусім через занепад аграрного сектора, відтік робочої сили.

Вагомий вплив на освоєність гірських територій басейну Черемошу, характер природокористування у них мали спосіб життя місцевого населення та політика держав, до яких належали ці території на різних етапах свого історичного розвитку. Домінуючими видами економічної діяльності у гірській частині водозбору Черемошу впродовж десятиліть утвердилось сільське і лісове господарство. З початку ХІХ століття почали з’являтися елементи рекреаційно-туристичного природокористування. Усі ці види економічної діяльності зумовили досить значні антропогенні зміни в гірських природних геосистемах, спричинили деяке загострення екологічної ситуації. Попри те, згідно з виконаних розрахунків, можна стверджувати, що території Зовнішньофлішевого середньогірного та Чивчинсько-Полонинсько-

Чорногірського округів господарського освоєння, які зайняті високо- та середньогірними ландшафтами, належать до категорії з високим показником екологічної стабільності. До екологічно стабільних належить також і низькогір’я Верховинсько-Путильського округу.

Для визначення реальної на 2019 рік галузевої структури природокористування для двох існуючих на тодішній час адміністративних районів (Верховинського та Путильського), які охоплювали практично усю гірську частину басейну Черемошу, було встановлено сукупну вартість внеску у валовий регіональний продукт усіх видів економічної діяльності, які віднесені до галузей природокористування. Прийнявши отриману величину за 100 %, було проаналізовано галузеву структуру природокористування і виконане порівняння з аналогічними даними для федеральної землі Тіроль в Австрії. Такий вибір для порівняння зроблено виходячи із міркувань, що у цій гірській федеральній одиниці цієї європейської країни, ВРП на особу в майже у 15 разів більший, ніж у гірських районах Українських Карпат. Отже, галузева структура природокористування землі Тіроль цілком може служити своєрідним орієнтиром для корегування пріоритетів соціально-економічного розвитку та оптимізації природокористування у гірській частині басейну Черемошу.

Виконане порівняння галузевої структури природокористування у межах території дослідження, а також порівняння його із компонентною структурою розрахованого у роботі виробничого природно-ресурсного потенціалу, дозволила зробити висновок про те, що через вплив різних лімітуючих чинників найбільш недовикористовуваним поки що залишається природний рекреаційно-туристичний потенціал. А найбільш повно на теперішній час, але із значними негативними наслідками для довкілля та перспектив розвитку інших галузей природокористування, використовується потенціал лісових ресурсів.

Запропоновані у дисертаційному дослідженні конструктивно-географічні підходи до оцінювання оптимальності галузевої структури природокористування було використано для розробки конкретних рекомендацій щодо його оптимізації у гірських геосистемах водозбору Черемошу. Вони дали можливість визначити як галузі пріоритетного розвитку, так і малоперспективні для конкретної басейнової природно-антропогенної геосистеми. Найбільш перспективною у межах гірських територій басейну Черемошу визнано галузь рекреаційно-туристичного природокористування, яка може послужити своєрідним локомотивом збалансованого розвитку інших галузей природокористування, значного покращення соціально-економічної ситуації у регіоні.

У роботі конкретизовано стратегічні напрямки та комплекс заходів орієнтованих на екологічно безпечне, раціональне використання природних ресурсів кожною з галузей природокористування. Важливою передумовою переходу до збалансованого сільськогосподарського природокористування у гірській частині басейну Черемошу визнано врахування специфічних особливостей природних умов низькогірних, середньо- та високогірних ландшафтів, необхідність змінювати структуру землекористування шляхом збереження та підвищення якості та ефективності використання лучно-пасовищних угідь, популяризувати екологічно безпечні форми землекористування. У лісогосподарському природокористуванні

рекомендовано дотримуватись протиерозійної організації лісовпорядкувальних робіт, підвищувати частку використання лісів у рекреаційно-туристичних, оздоровчих та екологічно-туристичних цілях.

У галузях відновлювально-енергетичного та водогосподарського природокористування важливо не допускати порушень режиму екологічно безпечної експлуатації існуючих міні-ГЕС, усунути виявлені проблеми. При подальшому проектуванні нових об’єктів малої гідроенергетики необхідно насамперед здійснювати фахову комплексну наукову експертизу проектів, беручи до уваги вибір найоптимальніших місць для спорудження гідротехнічних споруд, прогнозування ступеня змін геоморфологічної, гідрологічної, геологічної та ландшафтно-екологічної ситуації, розрахунок ємності створених при цих міні-ГЕС водойм, які можуть використовуватися для погашення потужності паводкового потоку ще у верхів’ях водозбору.

Реалізація принципів збалансованого природокористування у будівельно-перетворювальному природокористуванні вимагає розбудови інфраструктури сільських поселень, яка передбачає використання нових чи функціонального впорядкування використання вже використовуваних земельних угідь. Для сприяння розвитку рекреаційно-туристичного природокористування у межах гірських територій басейну Черемошу важливим є подальше науково-обґрунтоване проектування нових та маркування як нових, так і вже існуючих пішохідних маршрутів, виділення рекреаційних територій, усунення неестетичних і непривабливих елементів, які погіршують атрактивність природних ландшафтів, не сприяють зацікавленості у їх відвідуванні. Активізації рекреаційно-туристичних послуг сприятиме не тільки створення нових готелів, пансіонатів, садиб зеленого туризму, але й покращення стану сільських доріг та тротуарів, озеленення територій, розвиток системи туристичного інформування населення.

Для визначення просторових відмінностей у заходах спрямованих на оптимізацію природокористування було здійснено SWOT-аналіз у розрізі виділених округів господарського освоєння, визначено пріоритетні галузі природокористування та конкретизовано комплекси заходів для кожного з них.