20 грудня 2022 року у Дзеркальній залі Львівського університету відбулося обговорення роману Миколи Жулинського «Акордеон». Захід проходив за участі автора роману – доктора філологічних наук, академіка НАН України, директора Інституту літератури імені Т. Г. Шевченка НАН України, літературознавця і письменника Миколи Жулинського. Організували подію Платформа інтермедіальних досліджень спільно з Інститутом Івана Франка НАН України та Львівським національним університетом імені Івана Франка.
Зустріч відбулась у змішаному форматі: наживо в Дзеркальній залі Львівського університету та онлайн на платформі Zoom. Модерували розмову докторка філологічних наук, професорка кафедри німецької філології ЛНУ ім. Івана Франка, голова Платформи інтермедіальних досліджень Світлана Маценка та докторка філологічних наук, заступниця директора з наукової роботи Інституту Івана Франка НАН України Алла Швець.
Розпочав захід декан філологічного факультету Роман Крохмальний, який представив гостя і розставив необхідні акценти для подальшої бесіди. «Ми маємо сьогодні дуже цікаву, знакову і водночас естетично важливу зустріч, про яку, очевидно сказати одним реченням буде непросто. Організатори означили її як «розмову про роман за участю автора». І автором на цій зустрічі є сам Микола Жулинський – видатний український вчений-літературознавець, не просто представник вченого світу, а організатор української науки, людина-легенда, яка все життя пише про літературно-критичний дискурс, та водночас постає перед нами в оцій новій іпостасі, яка проросла крізь художнє слово. Сьогодні говорить Акордеон, який і є головним символом нашої сьогоднішньої комунікації», – сказав Роман Олексійович.
Від імені адміністрації Львівського університету виступив проректор з науково-педагогічної роботи та соціальних питань і розвитку Володимир Качмар, який привітав почесного гостя та всіх присутніх і наголосив на важливості збереження традицій та плекання наукового й художнього слова: «Я радий вітати нашого гостя, видатного вченого і Почесного доктора нашого Університету. Приємно, що ми зібралися сьогодні саме в Дзеркальній залі, яка своєю історією сягає ще давніх австрійських часів, адже саме тут розвивалася демократія, наука й ті добрі традиції, які ми продовжуємо і сьогодні».
Микола Жулинський подякував організаторам за запрошення та увагу до його книги і поділився з присутніми історією про те, як зародився задум написання «Акордеону». «Ця книжечка народилася тому, що я не знав свого батька, не пам’ятав його. Його забрали з нашого села під час облави німці разом з польською поліцією, коли виловлювали членів ОУН. Мені тоді було неповних три роки, і з того часу батька я не знав. Він дав про себе знати аж у 1971 році. З того часу я неодноразово відвідував його в США і все розпитував про його життя. В основу «Акордеону» покладена доля батька, але, безперечно, там багато й видумки. Хоча ці події, про які я розповідаю, справді сталися з ним», – пояснив Микола Григорович. Він також розповів про те, який зміст вкладав у свій твір. «Я писав не просто про батька, а про людину, яка була від природи обдарована, вміла співати, хотіла займатися музикою, в нього була така колосальна внутрішня туга через те, що він не зміг себе реалізувати. Я хотів розповісти про долю людини у світовій історії, про те, як вона не може в тій історії нічого змінити, вона є її жертвою, і через це пропадає така унікальна особистість, яка природою була запланована на якесь велике, зовсім інше життя», – розповів Микола Жулинський.
Про мету зустрічі та основні акценти розмови детальніше розповіла заступниця директора з наукової роботи Інститут Івана Франка НАН України Алла Швець. «Вистоявшись, як добре вино, цей твір провокує нові читацькі рецепції, тому що і сама метафорична його назва, і такий дуже цікавий підзаголовок – «майже роман», тобто генеалогічне означення автора, викликає різні рецептивні осягнення. Якщо розглядати пропозицію сприймати його як «майже роман», то багато хто відчитав у цьому тексті і автобіографічний, і містичний, і музичний роман, і роман-подорож. Думаю, кожен з нас, хто читав цей роман, хто пережив його разом з автором, відчув цю унікальну сугестію містики і сугестивність слова, пам’яті, образу батька і, звісно, образу музики, цю внутрішню інтригу, яка не полишає роман навіть після прочитання», – зауважила вона.
Після цього Микола Жулинський «задав тон» подальшому спілкуванню, прочитавши уривок із роману «Акордеон», який дав присутнім краще уявлення про те, яким є головний герой твору.
Про музичну складову тексту роману розповіла голова Платформи інтермедіальних досліджень Світлана Маценка. Підкреслюючи важливе значення та винятковість роману для розуміння постаті Миколи Жулинського як прозаїка, вчена послалася на слова Олега Василишина та Ігоря Фарини про «Акордеон»: «Оригінальний художній текст без будь-яких домішок. Нове амплуа знаної творчої особистості, яке ще не відоме загалу, але заворожуюче». Світлана Маценка детально проаналізувала різні аспекти твору з позиції теорії інтермедіальності, акцентувавши увагу на музиці, виконанні та співі у романі, перформативності та звучності тексту. Зокрема, вона розповіла про музичні інструменти як шифри звучних асоціацій, пояснивши явище антропоморфізації інструментів та довівши на прикладі роману, як за допомогою мовного вираження музики літературному тексту надаються музично-естетичні виміри, а зосередження уваги на музичному виконанні у тексті спричиняється до перформативності самого тексту. Особливу увагу Світлана Маценка приділила образу акордеону, який є центральним у романі. Наводячи цитати з тексту, науковиця пояснила, які сенси закодовано в цьому музичному інструменті, його звучанні та в образі акордеоніста. Оскільки йшлося про переплетення в романі міжмистецьких явищ, вчена розповіла не лише про музичну складову тексту, а й про художнє оформлення різних видань книги, про символізм кольористики та ілюстрацій на обкладинці та багато іншого.
Додамо, що художнє та наукове слово під час зустрічі нерозривно перепліталися з музикою, яка створювала особливу атмосферу й допомагала налаштуватися на потрібний лад. Присутні мали змогу прослухати окремі композиції на акордеоні у виконанні Мар’яна Лесюка.
Після виступу Світлани Маценки зустріч продовжувалась у форматі дискусії, під час якої всі охочі могли поділитися своїми міркуваннями з приводу твору Миколи Жулинського та різних його прочитань і поставити питання авторові. Своїм баченням роману в контексті інтермедіальності поділилися, зокрема, директор Інституту Івана Франка НАН України, член-кореспондент НАН України, професор Євген Нахлік, завідувач кафедри теорії літератури та порівняльного літературознавства, професор Михайло Гнатюк, директор Інституту франкознавства ЛНУ ім. Івана Франка, професор Святослав Пилипчук та інші.
До слова, напередодні Микола Жулинський також зустрівся та поспілкувався з Ректором Університету, членом-кореспондентом НАН України, професором Володимиром Мельником.
