31 травня 2023 року в Актовій залі Львівського національного університету імені Івана Франка відбулася презентація україномовного перекладу книги Глави Української Греко-Католицької Церкви Блаженнішого Святослава «Скажи мені правду. Діалоги про сенс життя». У заході взяла участь академічна спільнота Університету, представники місцевої влади та усі охочі поспілкуватися з очільником УГКЦ.
Привітав гостей заходу Ректор Львівського університету, член-кореспондент НАН України, професор Володимир Мельник. «У 2019 році ми вже мали приємність презентувати книгу Блаженнішого Святослава «Діалог лікує рани» у Львівському університеті. Сьогодні ж продовжимо говорити про діалоги в контексті нового видання – «Скажи мені правду. Діалоги про сенс життя». Час, який минув з нашої попередньої зустрічі – це час великих випробувань перед Україною, нацією та Університетом. Тисячі наших працівників, студентів і випускників сьогодні воюють на фронті з агресором, деякі з нас вже віддали свої життя за волю України», – зазначив Володимир Мельник і запросив присутніх вшанувати пам’ять Героїв хвилиною мовчання.
Також Ректор зауважив, що Львівський університет гідно витримує випробування, які постають в обставинах воєнного часу. «Ми не лише зберегли науково-педагогічний потенціал Університету, але й трансформуємо наші дослідження на потреби оборони держави, робимо все можливе, аби давати молодій людині найбільш якісну освіту навіть в умовах війни. Минулого року ми зарахували на навчання понад 8000 осіб, що є найвищим показником в історії Університету. Також маємо найбільшу аспірантуру в країні, яка налічує понад 850 осіб. Це вкотре доводить, що потенціал молодої людини, яка прагне змінювати державу і світ через науку й інновації, не згас і ніколи не згасне», – підкреслив Володимир Петрович.
Надалі до слова запросили Блаженнішого Святослава, який розповів про ідею написання книги «Скажи мені правду. Діалоги про сенс життя», що вперше вийшла у світ в Італії у 2018 році у формі діалогу з професором Папського латеранського університету в Римі отцем Паоло Асоланом. «14 грудня 2016 року, коли на Сході України вже тривала війна, мені дали можливість виступити з лекцією в Інституті Івана Павла Другого в Римі при Папському латеранському університеті. Я намагався пояснити римському науковому світові, що боротьба, яку ми ведемо, – це боротьба за майбутнє, протистояння двох різних проєктів майбутнього. Росіяни зі своїм проєктом майбутнього хочуть вертатися назад в радянське минуле до псевдоісторичних міфів. А українці хочуть бути вільними. Для нас демократія – означає свобода», – розповів глава УГКЦ і додав: «Вже тоді російська пропаганда була у Римі такою сильною, що голосу України майже не було чути. Єдиним голосом України була наша Церква, яка намагалася протистояти тим грошовитим медіамагнатам. І до мене підійшов один професор, який сьогодні сидить тут біля мене, отець Паоло Асолана. Він мені сказав одну фразу, яку я донині пам’ятаю: «Вашу правду, Вашу історію має почути світ» і запропонував написати книгу».
Також під час заходу очільник УГКЦ зауважив, що тема пошуку сенсу життя є дуже важливою в контексті війни. «Ми бачимо, що коли людина не знає, для чого вона живе, вона не здатна боротися та терпіти. Переживши драматичні моменти облоги Києва, відвідуючи Бучу та Ірпінь після їхнього звільнення, я думав про те, чому це сталося, який сенс у тому, що відбувається. Але також я переконався, що той, хто знає, заради чого бореться і терпить, може перемагати. Ми як суспільство травмовані війною. І в обставинах зцілення ран війни, ми вкотре будемо себе запитувати, заради чого такі великі жертви, така велика кров. Чи вартує свобода такої високої ціни? Якраз на ці питання ми намагалися давати відповіді у наших діалогах. Ці міркування мають духовний, богословський характер, бо ми говорили про три чесноти – віру, надію і любов саме в контексті прожитого досвіду віри, досвіду надії і досвіду любові. І цей досвід справді творить нові ідеї, є матеріалом для новітнього наукового й інтелектуального пошуку. Коли мене запитують, чи ми в Україні ще маємо надію, я завжди відповідаю – «звичайно, що маємо, адже у нас є віра і ми вміємо любити»», – розповів Блаженніший Святослав.
Автором передмови до книги є кардинал П’єтро Паролін, післямову ж написав Державний секретар Святого Престолу (Ватикан), журналіст та ватиканський оглядач Андреа Гальярдуччі. Переклад книги українською здійснив Центр італійської мови і культури ЛНУ ім. Івана Франка (Перекладачки: Тетяна Боса, Олена Горячук, Ірина Борусовська) спільно із Секретаріатом Глави УГКЦ в Римі. Як зазначив Святослав Шевчук, перекладачам вдалося якнайкраще передати всі ті думки, якими хотів поділитися автор. «Дякую усім, хто взявся за цю непросту справу і переклав книгу українською мовою», – додав Святослав Шевчук.
Професор Папського латеранського університету в Римі отець Паоло Асолан зауважив, що вже декілька років активно працює з українськими студентами і провадить їм наукові праці, пізнаючи, у такий спосіб, історію Української Церкви та України. Звертаючись до присутніх, Паоло Асолан також зазначив, що, презентуючи книгу, важливо заохотити до її прочитання, особливо, коли йдеться про працю «Скажи мені правду…».
«Цю книжку потрібно не лише читати, але й «смакувати», особливо окремі міркування Блаженнішого Святослава. Рівнів прочитання цієї книги є багато, і вони залежать від духовного шляху, становлення та пошуків кожного читача. Раджу не читати її надто поспішно, а, радше час від часу брати її до рук, зокрема, у тих життєвих обставинах, коли Ви відчуватимете найбільшу потребу не лише говорити, але й слухати, шукаючи істину, здатну осяяти Ваше життя й надати йому напрямку та сенсу, які триватимуть вічно і ніколи не вичерпають себе», – наголосив отець.
Також професор Асолан поділився відчуттями і міркуваннями, що викликають у нього випробування, які сьогодні долає український народ та висловив бажання передати «все співчуття, на яке тільки здатний». У цьому контексті професор розповів значення війни у своїй родині, якій колись довелось пережити Першу світову війну, страждання і розпач з приводу втрати рідних.
«Те, що сьогодні відбувається, надовго залишить у Вас глибокий слід. Це вплине на Ваші стосунки з Вашим минулим, з тими, хто завдає Вам страждань. Це надовго залишить слід у вашій пам’яті, а разом із тим виникне потреба знайти в собі мужність почати все з початку, надіятися, не відповідати злом на зло, щоб не перетворювати життя на вир болю і гніву, що не знає кінця», – поділився міркуваннями професор і закликав молодь прочитати книгу «Скажи мені правду…», «щоб знайти в собі мужність жити з вірою, надією і любов’ю тоді, коли війна закінчиться».
«Знайдіть дорогу, якою Вас супроводжуватиме Ісус Христос. Нехай вона поведе нас геть від смутку, гніву, страждань, що їх смерть завжди завдає нашому життю, до життя, яке здатне свідчити про Його воскресіння. Будьте Ви цією дорогою, товариством для багатьох тих, хто вже перетинає темні долини – терени смерті. Вчіться щодня думати так, як думав Христос, відчувати все Його серцем. Щодня робіть хоч один крок на цьому шляху, вкладайте у свої думки насіння Євангелія, а не тільки болючі спогади, які однаково не зітруться з пам’яті. Відновлюйте правду і справедливість в ім’я Господа», – наголосив Паоло Асолан, звертаючись до студентів.
Резюмуючи міркування, Паоло Асолан зазначив: «У Господі нічого не втрачається назавжди, усе відроджується до життя, і ми можемо бути у цьому певними. Жити з впевненістю, яка кидає виклик мовчанню й абсурдності смерті, крок за кроком, з усіма труднощами і поневіряннями, які нас ще спіткають, але з усвідомленням того, куди ми йдемо і до кого».
Опісля презентації книги, усі охочі мали змогу поспілкуватися з почесними гостями. Представників академічної спільноти, а також інших учасників заходу, цікавили питання стосовно письменницької діяльності Блаженнішого Святослава, зокрема потенційної підготовки інших книг, нюансів перекладу діалогів з італійської мови, а також вражень від спільної роботи з Оксаною Забужко над книгою «Апокриф/чотири розмови про Лесю Українку». Водночас студенти та працівники ЛНУ ім. Івана Франка не втратили нагоди запитати Отця про виклики, з якими зіткнулася Церква з початком повномасштабного вторгнення росії, про стратегію подальшої діяльності УГКЦ, зокрема на деокупованих територіях тощо.
Особливу увагу авдиторії здобула оцінка Блаженнішим Святославом ставлення Папи Римського до війни в Україні, яке довгий час викликає занепокоєння у нашого суспільства. На думку Отця, функція Папи, як Глави Католицької Церкви, здавна полягає у ролі арбітра, який завжди залишається понад сторонами, котрі ворогують, водночас Папа Франциск знає про трагедію, яку спричиняє росія на території України і намагається допомогти, хоч це і не завжди призводить до бажаного результату. «Папа знає про ті речі, які відбуваються в Україні, він особисто долучений до різних механізмів звільнення українських полонених військовослужбовців. Також Ватикан робить все можливе, щоби повернути в Україну дітей, викрадених росією. Маємо прийняти те, що ми не можемо сподіватися, аби Папа був українським патріотом, але ми можемо бути українськими патріотами і доносити правду до світової спільноти», – додав Блаженніший.
Також опісля презентації, голова УГКЦ розповів про отців Церкви, які перебували в окупації, зазначивши також, що на територіях, які захоплює росія, ліквідовують Українську Греко-Католицьку Церкву. За словами Святослава Шевчука, всі парафії Греко-Католицької Церкви з початку великої війни перетворилися на центри порятунку людського життя, а чимало священнослужителів мають власні історії протистояння російській агресії.
Відповідаючи на запитання Ректора щодо взаємодії Церкви та національної культури, Верховний Архиєпископ наголосив, Українська Греко-Католицька Церква та християнська традиція загалом є невід’ємною частиною української культури. За словами Блаженнішого Святослава, християнам варто сміливо перетворювати свою віру у культуру і власне це називається Євангелізацією культури.
Вкрай цінними також були роздуми Блаженнішого Святослава про боротьбу із викликами, яким ще належить постати перед нашим суспільством, а також наголосив, що сьогодні в часі страждань народу надзвичайно важливо говорити одне з одним, бо голос дорогих людей – те, що здатне втамувати навіть найдужчий біль, врятувати від страждань.
«Часом ми хочемо бути дуже мудрими, мати відповіді на всі питання, а мені сьогодні хотілося просто до Вас говорити, аби Ви чули голос Матері-Церкви, яку подарував нашому народові Бог. Якщо в нашій зустрічі ми змогли це осягнути, то я вважаю, що прожив цей день немарно», – наголосив Блаженніший Святослав.
На завершення зустрічі Народний камерний оркестр виступив з композицією Мирослава Скорика «Мелодія», а оркестр Народного ансамблю пісні і танцю «Черемош» виконав «Молитву за Україну».
Повний відеозапис презентації можна переглянути за посиланням.
