6 квітня 2023 року в Науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка відбулася презентація книги «Франко як текст: досліди і досвіди». Автор книги – відомий франкознавець, доцент кафедри української літератури імені академіка Михайла Возняка, директор Львівського національного літературно-меморіального музею Івана Франка (Дому Франка) Богдан Тихолоз. Захід відбувався у змішаному форматі, що дозволило гостям з-поза Львова долучитися до події, яка відбулася в рамках циклу презентацій «Книжкова франкіана», ініційованого Інститутом франкознавства.
Модерував «свято книги» багаторічний директор Наукової бібліотеки Львівського університету, а сьогодні – керівник Централізованої бібліотечної системи для дітей Львова Василь Кметь. «Сьогодні ми зібралися в одній з Франкових обителей, в одній з його улюблених бібліотек, аби говорити про Франка і про книгу. Кожен автор, який пише про Франка, мусить дуже добре розуміти, наскільки це відповідально – читання книг від сюжету до їхнього онтологічного самоокреслення і буття аж до часу, коли твоя книжка починає жити своїм життям. І це станеться, мабуть, саме сьогодні, коли спільнота візьме до рук цю книгу», – розпочав презентацію Василь Кметь.
Надалі до учасників заходу звернувся власне автор книги – Богдан Тихолоз, який насамперед заначив, що Наукова бібліотека Університету є для нього особливим місцем. «Ця книга є результатом праці, зокрема, і в цьому чудовому залі – в моєму передусім студентському читальному залі, де так багато часу я проводив із книжками, з друзями і з Франком також. І тому мені особливо приємно, що сьогодні ми зустрілися саме тут. Я тішуся, що завдяки Вам ця бібліотека сьогодні повна людей, бо це Франкова бібліотека, бо це бібліотека Франкового університету, бо це та бібліотека, звідки вийшло так багато гарних дослідників, науковців, культурних діячів, і так багато добрих книжок», – відзначив Богдан Тихолоз.
Дослідник розповів колегам і друзям також про своє знайомство з Франком, а згодом – велике захоплення його творчість і його постаттю. «Це видання для мене важливе, бо воно є свідченням моєї тривалої розмови з Франком. Я починав цю розмову із Франкових казок, потім були інші твори зі шкільної програми, а потім раптом я відкрив для себе Франка-філософа і він мене вразив. Вразив тим, як про такі складні і важливі поняття – поступ, історія, національна ідея, людяність, цивілізація, культура – можна мислити так ясно, прозоро і чесно. Франко мав багато обдарувань і здібностей, але одне з тих, які особисто мене чи не найбільше вражає, це талант просто і чесно говорити про складні речі, навіть про ті, про які говорити незручно. Франко – це приклад інтелектуальної чесності», – поділився Богдан Тихолоз.
Богдан Тихолоз розповів, що «Франко як текст» ‒ це проміжний підсумок його багаторічних студій над різними проблемами життя і творчості Івана Франка. До книги увійшла понад сотня різножанрових текстів, написаних та опублікованих упродовж 1996–2021 років, об’єднаних не лише оригінальною авторською концепцією, а й свідомою настановою на системну розбудову інтегрального франкознавства: мультидисциплінарного, багатожанрового, поліметодологічного, а разом з тим заснованого на надійному джерельному й фактологічному фундаменті.
«Ця книга увібрала в себе багато різних текстів. Мені б хотілося, щоб ця книга була прикладом живої гуманістики. Тої гуманістики, яка не забуває про людину. Франкові йшлося про життя, йому йшлося про людину. Тому мені б дуже хотілося, щоб ця книжка була свідченням моєї живої розмови із живою людиною Франком», – зазначив Богдан Тихолоз.
Враженнями від книги поділився голова Міжнародної асоціації франкознавців, завідувач кафедри теорії літератури та порівняльного літературознавства, професор Михайло Гнатюк. «Ця книга – це авторська праця, яка визріла у багатьох дискусіях. Почалася вона із молодого студента Львівського університету, який приїхав з Черкащини, і цільово сказав, що хоче вивчати Франка. І от ми маємо той досвід, коли людина, яка має певну настанову, може багато що сказати, – констатував Михайло Гнатюк. – Ця книга змушує замислитися над Франковими текстами, а Франкові тексти читає не одне покоління вчених і дослідників. Прийдуть нові покоління, які читатимуть Франка по-новому. Вони по-новому дивитимуться і на Франкові тексти, і на Франкову філософію, тож ця книга завжди буде актуальною. Те, що в цьому залі так багато людей, і людей невипадкових, а людей зацікавлених, свідчить про те, що тут кується інтелектуальна думка, яка панує в нашому Університеті, який носить ім’я Франка».
Відомий літературознавець і письменник, директор Інституту літератури імені Т. Г. Шевченка НАН України, академік НАН України, Почесний доктор Львівського університету, професор Микола Жулинський також схвально оцінив презентовану книгу. «Сьогодні Богдан Тихолоз святкує і має він для цього дуже серйозні підстави, тому що робота, яку він запропонував сьогодні читачам і франкознавцям, справді багато в чому є новаторською. Ця спроба системної розбудови інтегрального франкознавства, яку він робить, на мою думку, в багатьох моментах сьогодні є успішною. Успішною тому, що перед собою Богдан Тихолоз поставив надзвичайно складне завдання – запропонувати свій власний дослідницький досвід, як він пише, стереометричного осягнення феномену Івана Франка», – зауважив Микола Жулинський.
Враженнями від книги і спогадами про становлення Богдана Тихолоза як франкознавця поділилася завідувачка кафедри філології Гуманітарного факультету Українського католицького університету Ярослава Мельник. Науковиця, зокрема, зазначила, що Богдан Тихолоз, з огляду на його універсалізм, є надзвичайно цікавим і доволі непередбачуваним у своїх дослідженнях, зокрема й у франкознавстві.
Спогадами про спільну роботу поділився також професор кафедри української літератури імені академіка Михайла Возняка Валерій Корнійчук, який, до слова, був науковим керівником кандидатської дисертації Богдана Тихолоза.
Слово під час заходу взяв й автор післямови до книги «Франко як текст: досліди і досвіди», старший викладач кафедри філології Українського католицького університету Данило Ільницький. «Ця книга – схожа чимось на Біблію: це книга, яку необов’язково читати повністю. Її можна читати у тому місці, де відкриється, можна обрати той сюжет, який зараз буде доречним, потрібним й актуальним. Це передусім стосується того, що тут є наукові праці і публіцистика. Це якраз те, що характеризує Богдана Тихолоза, його революцію від поважного, впевненого у собі академічного дослідника до людини, яка розкриває себе для ширшої публіки, відтак ця книжка мала б об’єднати різну публіку, різні світоляди», – зазначив Данило Ільницький.
Разом з тим, у післямові до книги Данило Ільницький констатує, що Богдан Тихолоз «вміє розповідати про Франка і зацікавлювати ним натхненно, завзято і концептуально». Більше того, на думку Данила Ільницького, до цієї діялянки свого франкознавства Богдан Тихолоз «ставиться як до найбільш серйозної академічної діяльності, яка потребує ґрунтовної послідовності й непоспішних висновків. І це якраз є головною ознакою, яка робить книжку «Франко як текст: досліди і досвіди» цілісним франкознавчим наративом».
Професор кафедри теорії літератури та порівняльного літературознавства, член-кореспондент НАН України Микола Ільницький також привітав свого молодшого колегу «із такою великою (не тільки за розміром), але й такою розумною, багатоплановою і, як сьогодні сказали, стереометричною інтегральною працею».
«Я ще не прочитав повністю цю книгу, але можу констатувати, що коли починаєш читати якийсь розділ, він не хоче тебе відпускати і ти мусиш дочитати його до кінця», – зазначив Микола Ільницький.
«Багато можна танком пресувати ґрунт, але ми знаємо, що в тому ґрунті є зерно. І що прийде весна, і коли впаде дощ, а інколи навіть дощ зі снігом, і це зерно проросте. І я точно знаю, що ці зерна є у Франкові. І я точно знаю, що вони ростуть, проростають і плодоносять. І я вдячний за те, що можу бути одним із тих, хто може споживати ці зерна, осмислювати і робити бодай те, що від нього залежить, аби цей колос ріс далі, і щоби все те, заради чого врешті жив, працював і мандрував Іван Франко, продовжилося в наших дітях, в наших внуках-правнуках», – підсумував Богдан Тихолоз.
«Франко став не просто пробним каменем для української гуманістики, а немовби «височенною гранітною скалою», яка іноді навіть відлякує непідготовлених своєю колосальною величчю, міццю та титанічною енергетикою. Підкорити цю вершину видається неможливим, тим паче якщо зважити на її достоту вулканічне походження. Бо Франко як текст – це вогонь, а не попіл», – ці правдиві слова Богдана Тихолоза виокремлені на обкладинці книги «Франко як текст: досліди і досвіди», тож нехай вогонь Франкових настанов нам – теперішнім поколінням і поколінням майбутнім – не загасає ніколи.
