22 лютого 2024 року в Дзеркальній залі Львівського національного університету імені Івана Франка в рамках міждисциплінарного семінару «Обрії науки» доцент кафедри теорії функцій і функціонального аналізу механіко-математичного факультету ЛНУ ім. Івана Франка Ярослав Притула презентував доповідь «Історія наукового життя у Львові: математика». Подія також транслювалася онлайн на платформі Microsoft Teams.
Захід розпочався з вітального слова першого проректора Львівського університету Андрія Гукалюка, який відзначив актуальність події та наголосив на важливості ролі математики в системі науки та сучасному житті. «Сподіваюся, що такий цикл семінарів буде проводитися й надалі, адже ми всі розуміємо, що працюємо задля того, аби розвивати науку, зокрема й математику, для здобувачів освіти та суспільства загалом. Тож маю надію, що такі зустрічі привернуть увагу також і наших майбутніх науковців», – додав Андрій Гукалюк.
Надалі модератор та один зі співорганізаторів заходу, професор, перший проректор Українського католицького університету, син доповідача Ярослав Притула подякував усім присутнім за участь у заході та розповів про те, як зародилася ідея проведення циклу семінарів про наукове життя Львова. «Цим семінаром ми хочемо відкрити нову для Львова ініціативу, яка виникла з тих міркувань, що в нас не так багато є нагод збиратися наживо, щоб поговорити про науку, поспілкуватися як формально, так і неформально, щоб зустрілися математик з фізиком, біологом, психологом, істориком, і щоб у тому спілкуванні виникали нові ідеї, проєкти, нові публікації та дослідження, які б рухали Україну вперед. Тому виникла ідея створити Львівське товариство науковців, яке дозволятиме нам мати таке місце для зустрічі. Планується, що такі семінари відбуватимуться раз у два тижні в різних локаціях Львова з різними спікерами», – пояснив він.
До слова запросили також завідувача кафедри алгебри, топології та основ математики Львівського університету, професора Тараса Банаха, який представив сьогоднішнього доповідача. «Ярослав Григорович Притула – голова Математичної комісії НТШ, дійсний член НТШ, відомий вчений у галузі історії математики, невтомний популяризатор науки, багатолітній заступник декана та декан механіко-математичного факультету, людина з невичерпним почуттям гумору, чиї жарти передаються з уст в уста багатьма поколіннями математиків. Багато сил присвятив роботі з учнівською молоддю, зокрема в Малій академії наук. Дослідження Ярослава Григоровича з історії математики у Львові є важливими з точки зору сприйняття Львова як важливого математичного центру та самоусвідомлення львівських математиків як продовжувачів традицій своїх славних попередників, що творили історію НТШ та Львівського математичного товариства на зламі ХІХ-ХХ століть».
Після цього слово надали доповідачеві семінару Ярославу Притулі. Він насамперед наголосив на важливості ролі математики в історії цивілізації та підкреслив необхідність вивчати історію наукового життя Львова, адже вона має безпосередній вплив на сучасну діяльність та розвиток академічних закладів та установ міста. «Математика в історії нашої цивілізації займає вагоме місце, і тому в історії Львова математика також має багато фактів, які відомі в усьому світі. Життя наукове, а передусім освітнє життя минулих століть, безпосередньо торкається нас усіх зараз, зокрема, воно тісно пов’язане з Львівським університетом та Львівською політехнікою, Академічною гімназією, науковими товариствами тощо», – зауважив Ярослав Григорович.
Детальну розповідь про історію наукового життя Львова доповідач розпочав із кафедральної школи, яка існувала у ХІV столітті, а також шкіл, які існували при Ставропільському братстві. «Ці школи були на рівні середніх європейських шкіл. Кафедральна школа особливий розвиток здобула у той період, коли її директором був Бенедикт Гербест. Він написав важливий підручник з арифметики, у якому втілено особливості того періоду, коли в математиці відбувся перехід від обчислення абаком, тобто обчислення на лінійках, до цифрових обчислень, тобто арабським методом. Між львівськими школами тоді існувала конкуренція, особливо відколи у Львові відкрилася колегія єзуїтів у 1608 році, а в 1661 році її ранг був підвищений до академії (університету). Винятково важливу роль вона відіграла у 1743 році, коли були відкриті курси для підготовки вчителів для єзуїтських навчальних закладів. Тоді тут працювали визначні математики, які здобували освіту не тільки в єзуїтських навчальних закладах, а й навчалися в Празі, Відні та інших містах і підготували низку випускників, котрі також здійснили значний внесок у розвиток науки», – розповів Ярослав Притула.
Надалі доповідач ознайомив присутніх з періодом, пов’язаним із відкриттям в академії кафедри математики у 1743-44 роках. Першим керівником кафедри був Фаустин Гродзіцький, який читав тут курси арифметики, геометрії, статики, механіки, гідростатики, перспективи, цивільної архітектури, тактики. Якщо раніше система навчання в єзуїтських навчальних закладах переважно базувалася на тому, що викладач працював 2-4 роки і переходив в інший заклад, мова навчання була латиною, і єзуїти вільно пересувались по Європі, то тепер Фаустин Гродзіцький, Міхал Радзіміновський, Томаш Секержинський працювали уже довший час. Друкарня академії у той час видавала підручники. Автором підручника Arytmetyka (Lwów, 1766) був Т. Секержинський. З цього підручника можна довідатися про зміст і рівень викладання математики того часу.
Суттєві зміни у житті академії відбулися після поділу Польщі 1772 року, коли Галичина і Лодомерія перейшла під владу Австрії. На її території з 1773 року орден єзуїтів був розформований. Академію перетворено на ліцей. Викладання курсів філософії, фізики, теоретичної та практичної математики було доручено колишнім єзуїтам, які входили в комісію, що проводила картографічні виміри в Галичині.
У 1784 році запрацював відновлений Університет Йосифа ІІ, який мав чотири факультети: філософський, теологічний, правничий та медичний. На філософському факультеті з 1785 року введено три роки навчання. Тут чисту математику читали на першому році, на другому ― фізику і прикладну математику і на третьому ― практичну геометрію. Практична геометрія мала як лекційні заняття, так і виміри в полі. Професором чистої та прикладної математики до грудня 1785 року був І. Райн. У серпні 1787 року цю посаду за конкурсом отримав Францішек Кодеш, який викладав в Університеті до 1831 року. Він викладав курс чистої математики, а згодом і курс практичної геометрії. Поряд з кафедрою математики існувала кафедра практичної геометрії, якою керував Ян Гольфельд.
В Університеті Йосифа ІІ з 1787 року для тих, хто не знав латинської мови (мови викладання), був відкритий Український інститут (Studium Rutenum) з українською мовою викладання. В цьому інституті викладали дисципліни філософського факультету. Логіку, математику, фізику тут вели Петро Лодій та Іван Земанчик.
У 1806-1817 роках Львівський університет був об’єднаний з Краківським. У Львові було зменшено кількість кафедр і не надавались ступені докторів. Математика викладалась у такому ж обсязі. Курс практичної геометрії і (замість Кодеша) курс чистої математики у 1805-1813 роках читав Ян Гольфельд. Науковців, за словами Ярослава Притули, «у той час об’єднувала тематика. Адже тоді математика використовувалася в основному для вимірювань, геодезії, астрономії, картографії, проведення триангуляції, і якраз існувала спеціальна комісія, створена імператором, для вивчення території і складання карт Галичини».
Після 1848 року система навчання в Університеті змінилася. Філософський факультет став науковим. В математичні курси були включені елементи вищої математики. Курс вищої математики був розбитий на окремі курси, також читалися спеціальні курси. До 1870 року І. Лемех прочитав біля 20 різних математичних курсів. Особливу увагу він приділяв викладанню практичної геометрії. Написав двотомний підручник, який вміщав початки геодезії та маркшейдерства.
Провідним математиком у Львові кінця ХІХ – початку ХХ століття був Юзеф Пузина, який викладав в Університеті з 1885 року по 1919 року. Він прочитав в Університеті понад тридцять основних і спеціальних курсів, які належали до різних розділів математики. Більшість з них були вперше прочитані саме у Львівському університеті. У 1889 році він ввів практичні заняття з математичних курсів, а в 1893 році організував два математичні семінари – вищий і нижчий. Найбільшим досягненням Ю. Пузини була двотомна праця «Teorija funkcyj analitycznych» (1898, 1900). Першим його учнем був В. Левицький. Багато зусиль доклав Ю. Пузина для відкриття в Університеті другої кафедри математики. У 1900-1906 роках її очолював надзвичайний професор Ян Раєвський. У 1917 році було засноване Львівське математичне товариство, першим головою якого був Ю. Пузина.
У подальші роки у Львові сформувався творчий колектив математиків, безперечними лідерами якого були С. Банах і Г. Штайнгауз. У 1927 році у Львові пройшов І-й Польський математичний з’їзд, у 1929 був заснований журнал «Studia Mathematica». Місцем математичних дискусій львівських математиків та їхніх гостей стала Шотландська кав’ярня, де у 1935 році Банах започаткував Шотландську книгу. Колектив львівських математиків того часу ввійшов в історію як Львівська математична школа.
З приходом у Західну Україну Червоної Армії Львівський університет був реформований. З математично-природничого факультету у грудні 1939 року був виділений фізико-математичний факультет, деканом якого став С. Банах, його заступником ― М. Зарицький. У складі факультету були кафедри: аналізу І, аналізу ІІ, геометрії, алгебри, теорії ймовірностей, механіки. В роки німецької окупації Львова Університет не працював. Багато викладачів загинуло. Робота Університету відновилась у серпні 1944 року. В листопаді цього року С. Банах відмовився від посади декана, його замінив М. Зарицький. Захист дисертацій з фізики, математики та механіки на Раді факультету почався з 1948 року.
З вересня 1953 року фізико-математичний факультет поділився на фізичний та механіко-математичний факультет. У 1975 році механіко-математичний факультет був поділений на математичний і факультет прикладної математики та механіки. З переходом у 1987 році кафедри механіки у структуру математичного факультету він знову почав називатись механіко-математичним.
Важливими віхами в історії факультету було відкриття нових спеціалізацій, спеціальностей та кафедр, зокрема, спеціалізації з обчислювальної математики, обчислювального центру, кафедри обчислювальної математики; спеціальності «прикладна математика» та кафедр, які забезпечували підготовку фахівців з цієї спеціальності; спеціальності «статистика»; спеціалізації «математичне моделювання» та кафедри математичного моделювання; спеціалізацій «фінансова та актуарна математика», математична економіка та економетрія, прикладна статистика тощо.
«У теперішній час механіко-математичний факультет – це потужний колектив видатних науковців, які продовжують традиції попередників і щоденно роблять значний внесок у розбудову математики як науки та збагачення наукового життя Львова і всієї України загалом», – завершив свою доповідь Ярослав Притула, принагідно подякувавши захисникам зі Збройних Сил України та всім тим, хто наближає нашу перемогу, за те, що наука у Львові має можливість розвиватись навіть у такі складні часи.
Після доповіді відбулася жвава дискусія, під час якої охочі змогли поставити питання доповідачеві, уточнивши окремі моменти та акцентувавши увагу на тих чи інших аспектах доповіді. До дискусії долучилися викладачі та представники адміністрації Львівського університету, зокрема й Ректор ЛНУ ім. Івана Франка, член-кореспондент НАН України, професор Володимир Мельник, який висловив своє глибоке зацікавлення темою історії львівського наукового життя і подякував організаторам за ініціативу проведенні семінару.
