18 жовтня 2023 року з ініціативи профбюро студентів історичного факультету в Дзеркальній залі Університету відбулася зустріч з Наталією Бабеуш – інженером-теплоенергетиком «Азовсталі». Героїня упродовж двох місяців (25 лютого 2022 року – 6 травня 2022 року) опікувалась цивільними, які перебували на території заводу, годувала місцевих і модерувала роботу у бункері задля виживання. Сьогодні Наталя проживає у Львові і займається волонтерством, однак без емоцій згадувати про «Азовсталь» і діток, які малювали свою улюблену їжу, не може.
Розпочала зустріч голова профбюро студентів історичного факультету Марія Шкурлатович, яка зазначила, що сьогодні студенти мають унікальну можливість бути учасникам зустрічі з Наталею, яка поділиться спогадами про те, що пережила упродовж двох місяців на «Азовсталі».
Надалі до присутніх звернувся проректор з науково-педагогічної роботи та соціальних питань і розвитку Володимир Качмар, який зауважив, що в часі війни внесок кожного у перемогу є дуже важливими. Проректор зазначив, що завдяки таким людям як Наталя, багато українців отримали шанс вижити і жити задля нашого спільного майбутнього.
В.о. декана історичного факультету Руслан Сіромський висловив переконання, що «Азовсталь» – це символ незламності і символ надії для усього світу: «Те, що пережила Наталя, коли бракувало харчів, коли діти малювали їжу, змушує переосмислити наше сьогодення. Історія Наталі – це історія людини, яка на перше місце ставить не продукти, а цінності – це про людяність, життя і боротьбу».
Про своє знайомство з Наталією Бабеуш розповів й один із організаторів заходу, студент історичного факультету Андрій Погорілов, а після цього до слова запросили саму Наталю, яка передусім оголосила хвилину мовчання за всіма загиблими на «Азовсталі».
«Азовсталь» та 2 місяці перебування там – це про розуміння й усвідомлення того факту, що або ти береш і робиш, або ті люди, які тут є, помирають від голоду. Це була колосальна переоцінка цінностей, бо зараз мені не важливе матеріальне, як-от машина, квартира тощо, а важливо те, хто залишився зі мною. Ці місяці показали мені, хто є друг, а хто лише ним прикидався. Тому цінуйте людей, які цінують Вас, – поділилася Наталя.
Жінка пригадує, що останні дні перебування у бункері були найважчими: «Їжі не було. Я казала чоловікові, що я втікатиму вночі, бо я не могла насмілитися сказати бункерним своїм, що я не маю чим їх годувати. Але, Слава Богу, нас приїхали евакуювати і тоді я зрозуміла, що вся та робота не була марною. Все, що не робиться – все не просто так. Як тільки їжа закінчилася повністю — по нас приїхали».
Під час спілкування зі студентами Наталя Бабеуш розповіла також про своє життя до війни, про те, як прийняла рішення сховатися на «Азовсталі», як виглядали будні у бункері і чому вирішила готувати. Наталя також поділилася тим, як після евакуації проходила фільтраційний табір, де допит тривав 12 годин…
Захід передбачав не лише розмову, а й можливість підтримати українських Захисників і Захисниць. Усі охочі впродовж зустрічі змогли зробити благодійний донат на допомогу нашим військовим, а Наталя натомість подарувала студентам символічні презенти з «Азовсталі», серед яких, зокрема, й один із дитячих малюнків.
«Якщо тримаєте друзів – тримайте справжніх. Тримайте душевність, зберігайте спокій, здоровий глузд, навчайтеся, тому, що знання ніколи нікому не будуть тиснути. Знання це те, що ми завжди будемо пам’ятати», – підсумувала Наталя й подякувала організаторам і всім присутнім за зустрічі та можливість поділитися своєю історією – історією боротьби і великої надії.
