6 лютого 2019 року в Дзеркальній залі Львівського національного університету імені Івана Франка в рамках проекту «Університетські діалоги» відбулася презентація факсимільного видання Лавришівського Євангелія XIV ст. Пам’ятка є цінним джерелом для вивчення особливостей української мови, адже чимало її унікальних рис були вперше засвідчені саме у Лавришівському Євангелії.
Видання презентував професор Житомирського державного університету імені Івана Франка, доктор філологічних наук Віктор Мойсієнко.
Оригінал Лавришівського Євангелія зберігається в Музеї Чарторийських у Кракові та є однією із найдавніших архівних пам’яток музеїв Польщі. Факсимільне видання Лавришівського Євангелія здійснило видавництво «Горобець» у рамках проекту з повернення пам’яток української мови, які зберігаються за кордоном, «Повертаємо в Україну культурну спадщину».
Проректор Львівського університету з науково-педагогічної роботи, професор Ярослав Гарасим висловив подяку Вікторові Мойсієнку, а також іншим дослідникам та видавцям за наполегливу працю над публікацією Лавришівського Євангелія і зазначив: «Зараз дуже часто для того, щоб утвердити своє майбутнє, ми воюємо за минуле. Ніщо нам не страшне, якщо ми поступово, щоденною працею будемо повертати собі своє минуле, свою історію».
За словами Віктора Мойсієнка, дослідники остаточно не з’ясували, де і коли творилася пам’ятка. Однак незаперечним є той факт, що Лавришівське Євангеліє «відображає унікальні мовні особливості та є винятково цінним з погляду мовних рис, особливо у порівнянні з давнішими пам’ятками, наприклад, з Євсієвим Євангелієм». Розповідаючи про історію створення пам’ятки, Віктор Мойсієнко посилається на свою колегу, дослідницю Людмилу Гнатенко, яка дійшла висновку, що, можливо, під час переписування Євангеліє змінило свою первісну мету і використовувалося для навчання писарів та ілюстраторів-мініатюрників. Таку думку підтверджує той факт, що в Лавришівському Євангелії виявлено зразки різних почерків, ілюстрації різних живописних шкіл, а також ініціали різних типів, зокрема, старовізантійські, звичайні геометричні та інші.
Під час презентації видання Віктор Мойсієнко порушив проблему походження пам’ятки. Він висловив переконання, що Лавришівське Євангеліє – це пам’ятка церковнослов’янської мови часів Галицько-Волинського князівства. Однак погляди дослідників щодо цього різняться. «Дослідженням Лавришівського Євангелія займався ще Іларіон Свєнціцький, і він вважав, що Євангеліє було переписане білорусами та є білоруською пам’яткою. Інші стверджують, що це галицько-волинська школа кінця ХІІ – початку ХІІІ століть», – зазначив мовознавець.
Важливою особливістю Лавришівського Євангелія, за словами Віктора Мойсієнка, є те, що це одна з найбільш ілюстрованих давніх українських писемних пам’яток, адже містить 18 ілюстрацій. Крім того, ретельне дослідження рукопису дає змогу зрозуміти, що Євангеліє використовувалося з навчальною метою: «Окрім трьох основних почерків, було виявлено два додаткові, які, очевидно, належали учням, одним із них написано кілька рядків, іншим – один стовпчик».
Цінність Лавришівського Євангелія зумовлена тим, що деякі риси української мови чи не вперше зустрічаються саме у цій пам’ятці. До таких належить, зокрема, перше написання «ять» на місці «о». Також було зафіксовано поплутування ь-е, ъ-о, акання, рефлекс «скерб», який відомий лише текстам галицько-волинської писарської школи тощо.
Після виступу професора Мойсієнка розпочалася активна дискусія, в якій взяли участь науковці Львівського університету. Під час дискусії було поглиблено питання призначення Євангелія, видання давніх писемних пам’яток факсимільним способом та визначення окремих ознак української мови на основі конкретних прикладів із тексту пам’ятки.
