Літературно-музичною композицією «Світе тихий, краю милий, моя Україно!» факультет іноземних мов Львівського національного університету імені Івана Франка 24 березня 2016 року вшанував пам’ять постатей, які ознаменували не лише українську літературу і культуру, а й історію нашої країни.
Традиційні відзначення Шевченківських днів в Університеті на факультеті іноземних мов були творчо об’єднані з подіями сучасності.
«За останні два роки дуже несподівано – пострілами снайперів, вибухами снарядів і гранат – увійшла в нашу новітню історію й наше життя ще одна дата – 20 лютого, коли ми вшановуємо Героїв Небесної сотні – тих, хто ціною власного життя, великої людської, громадянської і національної відваги став на захист гідності своєї Батьківщини», – зазначила під час вступного слова заступник декана з виховної роботи Ганна Кость.
«Їх назвали Небесною сотнею, яка відлетіла у, можливо, незнану, але «легендарну країну», за словами Лесі Українки, країну, ім’я якій «Вічна слава». Саме словами Тараса Шевченка «Борітеся – поборете, вам Бог помагає» звертався до всіх українців Сергій Нігоян, вірменський юнак, щире серце якого з однаковою силою билося один раз за свою першу Батьківщину – Вірменію, а другий – за Україну», – актуалізовуючи пророчі слова класиків української літератури Тараса Шевченка та Лесі Українки, Ганна Мирославівна закцентувала увагу на перших кривавих жертвах Майдану – Героях Небесної сотні.
Звертаючись з риторичним запитанням до учасників заходу, заступник декана факультету іноземних мов відповіла на нього, цитуючи твори Тараса Шевченка та Лесі Українки: «Чи могли ми чекати, що отой Шевченківський «світ ясний, світ тихий, вольний» буде «багрянцями закрито і розпятієм добито»? «Минають дні, минає літо, а Україна, знай, горить», бо ворожий чобіт знову допче наші степи, заливає кров’ю наші поля, ненаситий москаль розриває могили старих дідів, розкопує льохи, а що шукає? …Як сумно, що саме такі слова Шевченкові слова стали актуальними в наші дні. Пішли у бій сини Украіни – зовсім юні та сивочолі і статечні. Полишили своїх коханих, сестер, матерів. І знову, як у Лесі Українки, припадають, «мов ластівки, мов соловейко на камені, сльозами-співами, ридають», згадуючи своїх найдорожчих».
«Та оновиться земля, умиється враннішньою росою, оживуть Шевченкові степи, «озера вольнії, широкі» «і на оновленій землі врага не буде, супостата, а буде син, і буде мати, і будуть люди на землі», – Шевченковим поетичним словом Ганна Кость завершила свій виступ.
Переплетення сильного Шевченкового поетичного слова з ліричною поезією Лесі Українки та Ліни Костенко, яку декламували студентки І-ІІІ курсів Зоряна Теличко, Ольга Гуляк, Леся Гудима, Софія Гуліна, Ірина Федаш, Ірина Кузик, Анна Герич, Софія Бойко, в музичному обрамленні автентичного співу Ольги Конарської, мелодій у виконанні скрипальок Народного камерного оркестру Університету Марії Стецько, Христини Дзямко, Ірини Захарків, Анни Сверидюк створили неповторну атмосферність літературно-музичного вечора.
Глибоко й проникливо, справжнім криком душі озвався в авторській поемі Вікторії Худзік біль від пережитого впродовж останніх двох років, від грубого вторгнення агресора на територію рідної країни.
Дует викладача кафедри німецької філології Оксани Шаряк і студента І курсу Юрія Пацюрка виконав пісню на слова Тараса Шевченка «І смеркає, і світає», покладені на авторську музику Оксани Шаряк.
Категоричним імперативом прозвучали завершальні слова з поеми студентки Вікторії Худзік: «Ми розправим крила», «Україна у моєму серці», «Україна в тебе, Україна всюди», «Люби Україну! Люби її! Крапка!», які додали учасникам вечора життєствердної сили та віри в краще прийдешнє для кожного з нас, для всієї країни.
