«Живе лиш той, хто не живе для себе,
хто для других виборює життя»
Василь Симоненко
11 листопада 2022 року на географічному факультеті відбувся вечір пам’яті доцента кафедри туризму Львівського національного університету імені Івана Франка Михайла Гамкала, який віддав своє життя у бою з російськими окупантами 18 серпня цього року. У цей день Михайлові Зеноновичу мало б виповнитися 46 років. Пробудити світлі спогади про Михайла Гамкала прийшли його родина, колеги, друзі та учні. Захід відбувся за участі Народної чоловічої хорової капели «Прометей», тенором якої свого часу був і загиблий доцент кафедри туризму.
До присутніх на вечорі пам’яті звернувся проректор з науково-педагогічної роботи та соціальних питань і розвитку Володимир Качмар. Він наголосив на важливості проведення зустрічей з метою вшанування пам’яті працівників та студентів Університету, які віддали свої життя задля нашої свободи і незалежності. «Географічний факультет береже сумний, але важливий досвід вшановувати тих людей, які вчилися і навчали інших, які віддали свої життя задля того, аби ми мали право жити у вільній і незалежній Україні. Такі заходи не мають сценарію, вони відбуваються за покликом душі тих, хто прийшов пригадати добрим словом дорогу людину. Ми завжди будемо пам’ятати Михайла Гамкала і робити все, аби наші студенти зростали на тих цінностях, які поділяв, за якими жив і захищав Україну наш колега», – акцентував Володимир Качмар.
Теплими словами вшанував пам’ять про науковця декан географічного факультету Володимир Біланюк. «Любов до свободи була закладена у Михайла Гамкала на генетичному рівні. Він не визнавав авторитетів, хоча сам старався бути лідером, формував навколо себе колег та студентів. Він, з одного боку, пише статті у фахових журналах, підручники і монографії, присвячені активному туризму, а з іншого боку, разом зі студентами всю ніч співає пісень біля ватри. Його загибель – втрата для кафедри туризму та Львівського університету, для Народної чоловічої хорової капели «Прометей», для всієї географічної спільноти. Наше завдання – продовжити добрі справи Михайла, і так воно й буде», – наголосив Володимир Біланюк.
Як зазначив модератор заходу доцент кафедри туризму Павло Романів, Михайло Гамкало любив співати ще змалку, і свого часу був членом хорової капели «Дударик». Символізуючи тяглість поколінь, під час вечора пам’яті представник хору «Дударик» юний Захар Свищ виконав повстанську пісню «Ой, чути, чути стріли гармати».
Надалі до присутніх звернулася завідувачка кафедри туризму Марта Мальська. Вона зазначила, що Михайло Гамкало завжди був одним із найактивніших працівників кафедри, а його очі горіли бажанням реалізувати нові ідеї. «Мені Михайло був посланий Богом. Він працював над багатьма проєктами і старався робити все, аби кафедра туризму була найкращою. Я вірю, що Михайло став архангелом і продовжує оберігати кожного з нас», – зазначила Марта Мальська, після чого презентувала книгу «Активний туризм: теорія та практика», до якої увійшли напрацювання Михайла Гамкала. Примірники книги символічно подарували декану географічного факультету та родині Героя України.
Батько Героя Зенон Гамкало презентував учасникам заходу фотоспогади з дитинства свого сина, детально розповівши про перше знайомство Михайла з Карпатами, його враження та емоції від подальших походів, які врешті стали невід’ємною частиною його життя. Зенон Гамкало з гордістю констатував, що Михайло з «лазіка» – туриста-аматора – виріс до професіонала своєї справи і далі вів інших у гори за собою. «Кажуть, що герої не вмирають. На жаль, вони таки вмирають на полі бою, проте залишаються жити у пам’яті рідних, друзів та знайомих. Як написав Василь Симоненко: «Живе лиш той, хто не живе для себе, хто для других виборює життя»», – підкреслив батько Михайла Гамкала.
Продовжив оповідь про Героя його колега Павло Романів. Він окреслив основні віхи професійного становлення Михайла Гамкала, розповів про його наукові зацікавлення та поділився відеоматеріалами, які надсилав з війни захисник України. «Ми не повинні забувати наших героїв, воїнів, які загинули, захищаючи Україну. Цінуймо їхню жертву, бо пам’ять має матеріальну і духовну сторони. Підтримуймо тих, хто зараз воює, допомагаймо нашим колегам. Адже ми маємо робити для перемоги України все, що від нас залежить», – додав Павло Романів.
Архівними відео з мандрів Туристичного клубу «Блуд», що діяв під керівництвом Михайла Гамкала, поділилися студенти та випускники, пробудивши в усіх присутніх світлі та щирі емоції. Зокрема, теплими споминами про свого вчителя поділився Андрій Кікта зазначивши, що разом з Михайлом Гамкалом їздив у майже 20 мандрівок. «Він був людиною, яка завжди сміялася та зберігала позитив навіть у складних життєвих ситуаціях. Цьому він навчив і мене, а я, у свою чергу, вчитиму своїх дітей жити, так як жив Михайло Гамкало», – зазначив Андрій Кікта.
Керівник Народної чоловічої хорової капели «Прометей» Віталій Чмир пригадав, як шість років тому Михайло Гамкало поповнив співочі ряди колективу: «Вже після першої зустрічі, яка відбулася саме 12-13 листопада, опісля його дня народження, я відчув, що Михайло – наша людина. Він був справжньою людиною слова зі щирими поглядом, чистим серцем і світлою усмішкою. Він часто говорив слово «непогано», яке було для нього високою мірою похвали, а для нас – мотивацією досягати нових вершин у хоровому мистецтві».
До слова, упродовж всього заходу хорова капела виконувала пісні, які завжди були близькими Михайлові Гамкалу: «Зродились ми великої години», «Я піду в далекі гори», «Ой, хмариться, туманиться» та інші. До співу долучались усі присутні, наповнюючи аудиторію енергетикою добра та любові.
На завершення усім, хто долучився до організації заходу, подякувала дружина Михайла Гамкала Ольга Карпінська. «Про Михайла можна говорити вічно на будь-яку тему. Він був надзвичайно позитивною людиною і зберігав свій оптимізм та життєлюбство навіть після місяців перебування у найгарячіших точках війни, турбувався про своїх рідних. Він був відповідальним і винахідливим, проявляв себе як чудовий організатор і безмежно любив гори. Я щиро дякую спільноті географічного факультету за збереження світлої пам’яті про мого чоловіка», – акцентувала Ольга Карпінська.
Завершилась перша частина вечору пам’яті виконанням пісні «Ой у лузі червона калина». Надалі усі присутні мали змогу у неформальній атмосфері поспілкуватися та поділитися одне з одним споминами про Михайла Гамкала.
Нагадаємо, на момент відходу у Вічність доцентові кафедри туризму географічного факультету Львівського університету, командиру механізованого взводу 63 окремої механізованої бригади, старшому лейтенанту Михайлові Зеноновичу було 45 років, 20 з яких він працював на географічному факультеті Львівського університету, досліджуючи туристично-рекреаційний потенціал Карпатського регіону та активні форми туризму. 28 лютого 2022 року Михайло Гамкало був мобілізований до лав Збройних сил України і до останнього подиху захищав нашу державу від російських окупантів.
Загинув Герой 18 серпня 2022 року в результаті важких поранень, отриманих під час ворожого артилерійського та мінометного обстрілів у с. Благодатне Миколаївської області. Нещодавно, 21 жовтня 2022 року, на полонині Закукул встановили стелу на вшанування пам’яті Михайла Гамкала.
Символічно, що напередодні Дня народження Михайла Гамкала Збройні сили України повністю звільнили Миколаївську область, а сьогодні, 11 листопада, синьо-жовті стяги замайоріли у звільненому Херсоні. Визволення України від російських дикунів є заслугою Михайла Гамкала і тисяч новітніх Героїв України, які вели і зараз ведуть боротьбу за наше спільне майбутнє…!
