21 лютого у світі традиційно відзначають Міжнародний день рідної мови. Проте, студенти Педагогічного коледжу Львівського національного університету імені Івана Франка зініціювали проведення 22 лютого 2017 року практичної конференції «Українська мова: історія і сьогодення» не для того, щоб згадати чергову дату в календарі. Поштовхом стало бажання привернути увагу до гострих і актуальних мовних проблем в Україні.
Питання часу виникнення української мови ще й досі викликає суперечки серед мовознавців. Із теоріями походження української мови присутніх на конференції ознайомила студентка групи ШКВ-22 Тетяна Козак. Вона наголосила на тому, що усі версії свідчать про автентичність української мови та її давнє походження.
Про мовну політику в Україні, її витоки, еволюцію та сучасний стан говорила студентка групи ШКВ-11 Аліна Волошина. Вона зачитала низку документів, які у хронологічній послідовності засвідчують свідоме нищення української мови впродовж кількох століть. Студентка підкреслила, що мова є фактором національного єднання, тому якщо ворог хоче знищити народ, він знищує насамперед його мову. Підсумовуючи, Аліна Волошина зазначила, що відсутність державної мовної політики у незалежній Україні стала причиною того, що мову почали використовувати як політичний засіб маніпуляції. А «мовна війна» дуже рідко розглядається як війна і, в кожному разі, ніколи не оголошується.
Над проблемою мовної поведінки українців в умовах білінгвізму розмірковувала студентка групи ШКВ-22 Соломія Ковалик. Вона наголосила на тому, що звичка підпорядковуватись диктатові російськомовних співрозмовників свідчить про вироблений в українців мовний конформізм, тобто пристосуванство. Двомовні мешканці України часто не вбачають у цьому проблеми, ставляться до мови прагматично, але потрібно розуміти, що мова – це не лише засіб спілкування, але й важливий чинник самоідентифікації людини.
Мовна байдужість, а також недбалість породили таке явище, як суржик. Питання виникнення цього соціолінгвістичного феномену дослідила студентка групи ШКВ-13 Світлана Свирид. У своєму виступі вона підкреслила, що у нашій країні суржик не лише не викорінюється, але й певною мірою використовується як такий-собі український мовний гумор. У масово продукованих розважальних гумористичних шоу спотворене суржикове мовлення викликає не лише сміх, але й часто стає об’єктом для глузування.
Любити рідну мову аргументовано закликала присутніх студентка групи ШКВ-12 Христина Онаць і навела факти, які свідчать про те, що українська мова не лише милозвучна і багата, але й толерантна, емоційно виразна та унікальна.
На завершення конференції організатори провели короткий екскурс історією появи в мові важливих для розуміння українського менталітету слів: Україна, рід, родина, народ, Батьківщина, держава.
Кожен народ залишає себе в мові. Ось чому мова-це не лише генетичний код нації, але й запорука її безсмертя.
