Інформація про дисертацію

У роботі досліджено прізвищеві і відпрізвищеві терміни української фізичної термінології на синхронному зрізі як окрему системну організацію зі своїм ядром та периферією. Розглянуто ступінь опрацьованості епонімних термінів в українських терміносистемах, виявлено різницю між прізвищевими та відпрізвищевими термінами, а також епонімами. Описано їхню структуру та словотвірні моделі, виокремлено основні тематичні та лексико-семантичні групи.

Особливу увагу приділено парадигматичним відношенням (синонімії, антонімії, омонімії, гіперо-гіпонімії) в системі фізичних епонімів, які часто виявляють свою специфіку в терміносистемі фізики порівняно із загальновживаною лексикою. За походженням це здебільшого запозичені терміни, написання яких викликає деякі суперечності, неточності, що вимагає певної уваги до їх правопису.

У роботі детально описано і синтагматику прізвищевих та відпрізвищевих термінів, їх правобічну та лівобічну сполучуваність у складних та складених структурах. Це зокрема словотвірна сполучуваність з міжнародними терміноелементами на позначення степеня числа, назв вимірювальних приладів тощо. У терміносполуках до прізвищевих компонентів приєднуються слова рівняння, закон, формула, ефект, стала, сила та ін.

Епоніми посідають важливе місце у терміносистемі фізики.

Ключові слова: українська фізична термінологія, терміни-епоніми, тематичні та лексико-семантичні групи, парадигматика та синтагматика  відпрізвищевих та прізвищевих фізичних термінів, походження епонімних термінів, проблеми їхнього правопису.