Інформація про дисертацію

У дисертації досліджено роль і значення первоначал суспільного буття в історії філософії в єдності духовного й матеріального компонентів: соціально-психологічних і духовних якостей людини, метафізичних основ її життєдіяльності та принципів суспільного буття. Доведено, що зміст первоначал органічно пов’язаний з ідеєю особистості як досконалої людини. Сформульовано метафізичну теорію особистості. Людина в процесі духовного становлення здатна пройти чотири ступені розвитку: залежна особистість, посередня особистість, зріла особистість й геній, а може зупинитися на ступені залежної чи посередньої особистості. Обґрунтовано органічний зв’язок якостей людини з формами суспільного буття й сформульовано концепти: «знеособлена парадигма буття людини» й «особистісна парадигма буття людини». На основі метафізичної теорії особистості та двох парадигм буття людини й суспільства сформульовано авторський – парадигмальний – підхід до розуміння історії. Обґрунтовано, що ідея особистісного буття для свого втілення потребує метафізичних і концептуальних персонажів: філософів, психологів, митців, освітян. Доведено, що стрижнем суспільного буття має бути світоглядний закон: «Особистість – принцип буття».

Ключові слова: метафізика, первоначало, принципи суспільного буття, особистість, особистісна парадигма буття людини, знеособлена парадигма буття людини, метафізичний персонаж, концептуальний персонаж.