«Прошу коротко. Розмова з карелом Гвіждялою, примітки, документи» – переклад останньої прижиттєвої книги першого Президента Чеської Республіки Вацлава Гавела, який презентували 16 вересня 2016 року у Дзеркальній залі Львівського національного університету імені Івана Франка.
Книга Вацлава Гавела, перекладена українською мовою, побачила світ у львівському видавництві «ПАІС». Вона стала 13 іншомовним виданням «Прошу коротко». Завдяки натхненній роботі над перекладом із чеської мови працівників кафедри слов’янської філології нашого Університету – Надії Лобур, Надії Брилинської, Наталії Ємчури – український читач має можливість ознайомитись зі спогадами, роздумами, інтерв’ю беззаперечного морального авторитета – Вацлава Гавела.
Від імені ректорату Львівського університету на відкритті презентації виступила проректор з науково-педагогічної роботи та міжнародної співпраці Марія Зубрицька. Марія Олексіївна привітала присутніх високоповажних гостей і наголосила, що рік Вацлава Гавела в Україні Університет відкриває презентованим «діалогом із Вічністю».
Проректор наголосила на важливості засвоєння українцями «уроків Вацлава Гавела». Дистанцію від Томаса Масарика, який запропонував новий формат для нової Європи, до Вацлава Гавела, який втілював моральну політику, Марія Зубрицька охарактеризувала як «епоху людей честі та лицарів Свободи».
Проректор підкреслила, що саме зараз варто уважно вслухатись у розмову Вацлава Гавела, який нас вчить і застерігає: демократію будують усі й усі за неї несуть відповідальність. Але, щонайважливіше, у процесі не можна приспати совість.
Генеральний консул Чеської республіки у Львові Павел Пешек поділився з присутніми особистими спогадами про Вацлава Гавела, про атмосферу Оксамитової революції, коли в середовищі друзів і родичів тоді п’ятнадцятирічного Павела Пешека зародилась думка, що Гавел повинен стати президентом. У студентські роки майбутній дипломат познайомився з науковими працями Вацлава Гавела.
Генеральний консул наголосив, що презентоване видання знайомить не лише з думками одного з найвидатніших політиків сучасності, а й його внутрішнім світом, адже за форматом книга швидше нагадує сповідь.
Павел Пешек наголосив, що книга його зацікавила, але не здивувала. Бо Вацлав Гавел на сторінках видання, як завжди, постає максимально щирим і відвертим із читачем, він не оминає незручних чи дражливих тем і в питаннях щодо політичних опонентів, і щодо приватного сімейного життя. Чеський дипломат підкреслив, що Вацлав Гавел чесно визнає помилки, він завжди керується моральними правилами, відтак політика для нього – це спосіб служіння суспільству.
На завершення свого виступу Павел Пешек додав, що є щасливим від того, що тепер український читач матиме змогу познайомитися з постаттю видатного Вацлава Гавела, через його книгу, перекладеною українською мовою.
Модератор заходу – директор видавництва «ПАІС», доцент кафедри української преси Львівського університету Ігор Паславський, зацитував слова Вацлава Гавела щодо його книги «Прошу коротко»: «…З цією книгою […] світ назавжди буде інший, ніж без неї».
Ігор Іванович розповів про структуру видання і його незвичний формат, адже видання є своєрідним колажем зі заочних інтерв’ю, фрагментів особистого щоденника і службових записок, написаних самобутнім і дотепним авторським стилем, та подякував усім, хто долучився до створення перекладу книги і втілення в життя цього проекту.
Співавтор книги – чеський журналіст Карел Гвіждяла зазначив, що назва книги «Прошу коротко» є іронічною, адже щоразу під час зустрічі з журналістами вони просили у Вацлава Гавела відповідати на питання стисло, а тому це спонукало автора обрати саме таку назву.
Журналіст також розповів про досвід співпраці з Гавелом під час написання першої книги. Тоді Карел Гвіждяла перебував в екзилі в Німеччині, а Вацлав Гавел – у Чехословаччині. А тому ідея спільної книги полягала в тому, що вона мала стати своєрідним маніфестом єдності чеської культури, незважаючи на географічну локацію і відстань її авторів. Карел Гвіждяла запевнив, що ініціативу написання другої спільної книги подав сам Вацлав Гавел. Обговоривши формат і структуру майбутнього видання, вони взялися до роботи. Журналіст запевнив, що працювати з екс-президентом було легко й цікаво, оскільки Гавел не намагався возвеличувати себе, а був щирим і відвертим, самокритичним і самоіронічним.
Ініціатор українського перекладу – доцент кафедри слов’янської філології Надія Лобур під час свого виступу припустила, що батьки, які дали синові ім’я Вацлав (Вацлав – покровитель чеського народу), мабуть, запрограмували його долю. Вацлав Гавел вивів чеський народ зі задухи комунізму у вільний світ і також став опікуном свого народу.
Перекладач книги наголосила, що всі думки, вчинки і помисли Вацлава Гавела були сповнені християнської чесноти – Любові. Любов до людей, народу, землі, культури стало невичерпним джерелом його мудрості. Надія Лобур говорила про Вацлава Гавела як людину двох світів – світу політики і світу культури. За словами науковця, його поради молодим демократіям є вкрай важливими і актуальними. Гавел переконував, що вихолощена від моральних імеративів політика поведе суспільство хибним шляхом. Саме тому президенти не можуть полишати територію Правди, адже влада мине, а Правда – вічна.
Літературний редактор видання Тетяна Мацкевіч поділилась своїми враженнями про текст і автора. Вона емоційно й захоплено переконувала прочитати книгу, адже на її сторінках постає не особистість виняткової моральної чистоти, витривалості й стійкості в сучасній політиці. Редактор побачила на сторінка книги Вацлава Гавела сильного та слабкого, ніжного й роздратованого… Тетяна Мацкевіч говорила про Гавела як про «людину, яку можна любити».
Директор Чеського центру в Києві Луція Ржегоржікова у своєму виступі також говорила про Гавела як про скромну людину, яка не хотіла і не планувала стати іконою, але він нею таки став і для сучасників, і для наступних поколінь. «Ця ноша була для нього важкою, але він її гідно проніс крізь життя. Письменник андеграунду, творчість якого визнавали в Європі, і за яку він сидів у тюрмі на Батьківщині, людина творча і натхнена мистецькими ідеями, попри свою волю опиняється у найвищому кабінеті політичної влади. Це було тягарем і обов’язком», – вважає Директор Чеського центру в Києві. Луція Ржегоржікова наголосила, що чехам неймовірно поталанило, що саме така людина у той час стала керманичем держави, адже Вацлав Гавел і його оточення створили нову Чехію.
