Катастрофою планетарного масштабу, яка за соціально-демографічними наслідками «випереджає» усі звірства єврейського Голокосту, є спрямований на винищення українців голод-геноцид 1932-1933 років.
Тепер, коли історики здобули доступ до архівних джерел, на яких упродовж десятиліть стояв гриф «таємно», для усіх є очевидною правда: від голоду, масових репресій і депортацій ми втратили значно більше, ніж за роки Першої світової та громадянської воєн разом узятих.
24-29 листопада 2016 року у Педагогічному коледжі Львівського національного університету імені Івана Франка студенти та викладачі вшановували пам’ять жертв однієї з найстрашніших трагедій ХХ століття – Голодомору 1932-1933 років. Під час заходів, присвячених страшним подіям минулого, студенти та викладачі намагалися осмислити наслідки Голодомору для України, заглиблюючись у проблематику того періоду під час відкритої лекції та перегляду фільму, а також вшанували загиблих, запаливши свічку пам’яті.
Зокрема, 24 листопада 2016 року кандидат історичних наук, викладач історії України Анна Шукалович провела відкриту лекцію «Уроки Голодомору та сучасна Україна» за матеріалами кандидата історичних наук Сурмач О.І. У лекції викладач проаналізувала причини, передумови Голодомору 1932-33 років. Особливу увагу Анна Шукалович зосередила на наслідках катастрофи для сучасної України, зауваживши, що зараз наше суспільство досі страждає на постгеноцидний синдром.
Викладач проаналізувала вагомий внесок досліджень Джона Мейса у процес встановлення історичної правди: «Дослідник, значення якого для українського народу неможливо переоцінити, 25 років свого життя присвятив Україні та українцям. Він увірвався в історію України і залишився в ній назавжди. Темою, що стала покликом життя Джеймса Мейса була одна з найбільших трагедій українців – Голодомор».
Анна Миколаївна зазначила: «Голодомор не зламав Україну. Суспільство – це живий організм, який розвивається, хворіє, переживає травми, одужує… Дослідники геноцидів кажуть, що після трьох-чотирьох поколінь, які ще страждають від травми зачакловане коло повинно розімкнутися. І це відбувається на наших очах. І в нас самих. Ми звільнюємося. Ми звільнюємо Україну від пут комуністичного мислення. І на визволених територіях духу шукаємо себе».
На завершення заходу присутні вшанували пам’ять померлих хвилиною мовчання.
