Видатний науковець, перший, кого нагородили найвищим званням держави – Герой України, президент Національної академії наук України Борис Патон відійшов у вічність вчора, 19 серпня, на 102 році життя. Нині, після звістки про болісну втрату, ми оглядаємось назад, і розуміємо, що завдяки Борису Євгеновичу ХХ століття було не лише часом великого лихоліття, а й періодом розвитку науки і техніки та колосальних винаходів.
Борис Патон був творцем. Йому була притаманна креативність мислення в поєднанні з винятковим науковим талантом та технічним генієм. Винаходи Бориса Патона змінювали розстановку сил на війні, пришвидшували освоєння космосу та стимулювали ріст цілих секторів економіки. Вчений був не лише генератором принципово нових ідей, він сам брав на себе ініціативу і пропонував їх наукове вирішення, а для цього створював надсучасні технології. У підсумку ім’я українця стало відомим брендом спершу радянської, а потім української науки і техніки у світі.
Борис Патон сформував модний тренд зацікавлення технічними науками серед молоді. Завдяки його сподвижництву десятки тисяч юних винахідників по всій країні хотіли стати вченими та інженерами і вступали до закладів вищої освіти своїх міст.
Такі особистості, як Борис Євгенович, своєю працею впливають на глобальні процеси, і в такий спосіб перетворюють світ. Але є речі, які залишаються незмінними. Вчений народився та виріс у Києві і до кінця життя залишився вірним своєму рідному місту та Україні. На умовляння переїхати до Москви й очолити Академію наук СРСР завжди відповідав однозначною і безапеляційною відмовою, що свідчить про чітку життєву та науково-світоглядну позицію Академіка Патона. Попри русифіковане в радянський період науково-технічне середовище столиці, Борис Патон при кожній нагоді завжди послуговувався рідною українською мовою.
Всі ці роки вчений був ідеологом наполегливої праці і пропагував здоровий спосіб життя. Регулярні заняття фізкультурою та надзвичайна продуктивність вченого стали легендарними у середовищі колег-науковців. «Рух – це життя», – неодноразово примовляв академік, немовби перефразовуючи фундаментальні закони механіки.
Принцип безперервного руху, як головного джерела і результату життєвої діяльності, Борис Євгенович яскраво втілював у своєму кожноденні. Загальновідомо, що у віці 101 року вчений продовжував працювати над своїми ідеями по 12 годин на добу.
«Треба отримувати задоволення від своєї праці і від свого життя! А якщо ти тільки ниєш і скиглиш, то нічого доброго не буде», – стверджував видатний вчений, тим самим мимоволі заражаючи усіх, хто його оточував, неймовірною енергетикою та оптимізмом.
Активність, скромність, принциповість та непохитність академіка Патона були характерними рисами і його адміністративної діяльності. Як керівник Національної академії наук України Борис Патон від перших днів на посаді і до останніх днів життя, дбав про збереження наукового потенціалу Академії та оберігав ресурси установи від сторонніх зазіхань.
Вчений надзвичайно високо цінував і тонко розумів значення освіти в розвитку наукового потенціалу держави. Мабуть, тому впродовж багатьох років неодноразово спілкувався з науковцями та керівництвом Львівського університету, з яким у нього були тісні та дружні відносини.
Наукові ідеї та інтелектуальна спадщина Бориса Патона завжди будуть для нас джерелом натхнення.
Низько схиляємо голови у глибокій пошані до світлої пам’яті Бориса Євгеновича і висловлюємо найщиріші співчуття його рідним, близьким і колегам.