18 травня 2022 року в Науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка відбулась лекція автора історичних бестселерів та професора, директора Інституту історичних досліджень ЛНУ ім. Івана Франка Ярослава Грицака «Як відновити баланс сил?». Організатори події – Студентське наукове товариство та профбюро студентів історичного факультету Львівського університету. Подія відбулася в рамках циклу лекцій «Після війни».
«Мирні часи – це коли діти хоронять батьків, війна – це коли батьки хоронять дітей. І в такі часи найбільше відчувається потреба балансу сил. Саме поняття «баланс сил» було засноване 1648 року. Саме тоді був підписаний Вестфальський мир, який став завершенням одного з найкривавіших в історії протистоянь – Тридцятилітньої війни. Тоді виникла потреба у створенні концепції, яка не допустила б нових воєн і викристалізувала б універсальні світові геополітичні принципи. Одним з таких – стало право на суверенітет кожної нації. Звісно, Вестфальська система не припинила воєн, але принцип, який вона пропонує, дійсно став універсальним. І ми зараз досі живемо в тіні Вестфальської системи», – розпочав лекцію Ярослав Грицак і додав, що найдовшим періодом миру в історії людства стали 100 років без масштабних воєн: з 1815 року по 1914 рік.
Детальніше розповідаючи про проблеми, з якими стикнулися при формуванні балансу сил, лектор розповів і про інший аспект Вестфальської системи. За словами історика, нюанс полягає в тому, що дотримання цієї системи хтось має гарантувати, і фактично, вона тримається на «добрій волі» тих чи інших держав.
Саме в цьому контексті Ярослав Грицак пояснив слухачам важливість діяльності Віденського конгресу, який забезпечив максимально можливе дотримання Вестфальського миру. Концепт полягав, зокрема, у забороні вести війни на спірних територіях. «Цікаво, що тоді Швейцарія та країни Бенілюксу отримали нейтральний статус. Це не був їхній вибір, їх до цього зобов’язали. Натомість країною, яка сама обрала для себе нейтральний статус, була Швеція. Це стало стратегічним рішенням, адже державу, яка оголосила про свій нейтралітет не можна завойовувати», – пояснив Ярослав Грицак, і розмова повелася про інші держави, які одержали або обрали нейтральний статус. В контексті цього питання лектор також частково розглянув Доктрину Монро та пригадав випадки, коли деяким державам відмовляли у нейтралітеті.
Надалі Ярослав Грицак висловив свою думку щодо того, як змінилися суспільства після «Весни народів». За його словами, концепт балансу сил був утворений між імперіями, а в час, коли світ вдихнув на повні груди кисень націоналізму, стало очевидним, що імперії мають бути розбитими, бо вони є багатонаціональними, а кожна нація має право на власну державу.
Ярослав Грицак також пояснив помилки, які допустили правителі держав, що згодом призвело до Першої світової війни. Спершу такий масштабних конфлікт видавалася безсенсовим та неможливим, а надалі – скороминучим. Всі ці гіпотези на практиці виявились помилковими.
Концепцію балансу сил лектор продовжив розглядати у світлі подій, пов’язаних із Другою світовою війною, наголосивши, зокрема, на тому, як змінилося осмислення принципу нейтралітету під час війни. «З початком Другої світової війни зникає принцип нейтралітету. Точніше він не те що зникає: він залишається, але радше не як принцип, а як виняток. Вважається, що нечесно бути нейтральним. Коли йде війна між добром і злом, ти не можеш обрати нейтральність, ти мусиш мати якусь позицію», – зазначив Ярослав Грицак і додав, що нейтралітет у той час не толерували, а тому він обмежувався лише декількома країнами, оскільки під час війни важливо було зберігати територію, на якій можна в разі потреби мирно комунікувати. Такими територіями, зокрема, стали Швеція та Швейцарія.
Оцінюючи вплив Другої світової війни на зміну балансу сил у світі, історик зауважив, що Вестфальська система продовжувала діяти і гарантувалася Радою безпеки, яка покривала увесь світ. Таким чином, важливим наслідком війни стало те, що Вестфальська система вперше стала поширюватися на увесь світ.
Під час лекції Ярослав Грицак детально розповів про нову форму концепту балансу сил, яка виникла після війни. Йшлося про появу «неприєднаних держав», або так званих «держав третього світу», умовним ядром яких стали Югославія, Єгипет та Індія. Надалі науковець окреслив ті зміни, які відбулись у світі з падінням комунізму і збільшенням кількості незалежних держав, які теж було введено до Вестфальської системи і гарантовано їм повний суверенітет та недоторканність. Саме в цей час з’являється ще одна важлива категорія, пов’язана з формуванням балансу сил, – система примирення. Пояснюючи її сутність, Ярослав Грицак розповів про два великі примирення, якими й було започатковано систему, за якої обидві держави гарантують одна одній безпеку та непорушність кордонів. Це примирення між Францією та Німеччиною, в результаті якого у 1951 році було утворено Європейське об’єднання вугілля і сталі, та примирення між Німеччиною і Польщею, на яке пішли єпископи під час ІІ Ватиканського з’їзду в 1965-66 роках. В результаті було вибудувано таку систему примирення, яка по суті знівелювала кордони між європейськими державами завдяки розвитку прикордонної і надкордонної співпраці. «Кордони залишаються лише маркерами, але вони нічого більше не означають, бо віз немає, мита немає. Це виключно європейський варіант, більше ніде такої системи примирення ми не маємо», – підкреслив лектор.
У цьому контексті Ярослав Грицак окреслив також деякі аспекти польсько-українських відносин, наголосивши, що, хоч стосунки поляків і українців бувають різними, у чомусь кращими, а в чомусь – гіршими, адже в минулому було багато неоднозначних моментів, проте жоден відповідальний польський політик зараз не скаже, що Україна – це ворог. У цьому полягає одне з найбільших досягнень українців: ми змогли поширити систему примирення далі на схід, і зараз вона доходить аж до Харкова. Проте ключове питання тепер у тому, що робити з росією і як включити в цю систему ще й її. Відштовхуватись при цьому потрібно від тих реалій, у яких путін ламає всі системи: і Вестфальську систему, оскільки порушує всі кордони, і Віденську, бо не існує жодних гарантій, – а крім того ще й розмиває існуючу систему примирення.
Насамкінець Ярослав Грицак порушив питання, яке зараз, у зв’язку з війною, постало особливо гостро: яка система переможе і як відновити той крихкий баланс сил, якого намагалися досягнути десятиліттями? «Сучасна система балансу в Європі – це система, яка вибудовувалася дуже довго й тяжко, і вона дуже крихка, наче з кришталю. А тепер уявіть, що приходить якийсь хуліган з ломом і береться зі всієї сили її розбивати. Саме так чинить путін. Війна між росією і Україною – це не просто війна між росією і Україною, це війна за контури майбутнього світу. Яка система переможе? Якщо переможе Україна, тоді є сенс у відновленні Вестфальської системи, у пошуках шляхів можливого примирення з росією – не зараз, а в подальшій перспективі, – але це примирення має передбачати дві речі: по-перше, росія повинна покаятись, а по-друге, вона повинна визнати, що для добра самої росії Донбас і Крим мають бути українськими територіями», – пояснив Ярослав Грицак.
Закінчив лекцію історик оптимістичними прогнозами щодо перемоги України у війні й запевнив, що, хоч масштаби війни й стали для багатьох несподіванкою, зараз ми маємо дуже велику підтримку від інших країн, ми боремося за майбутнє всього світу і маємо шанс стабілізувати баланс сил і систему примирення.
Загалом лекція згуртувала десятки активних слухачів, які поставили спікеру чимало цікавих і влучних запитань. Під час дискусій говорили про перспективи створення гарантій безпеки для України, дискутували щодо участі країн світу у війні на боці нашої держави, розмірковували щодо реального і потенційного балансу сил на карсті Європи та оцінювали розвиток збройного протистояння в умовах, які диктує час. Учасники події дійшли до спільного висновку, що баланс сил – дуже хиткі терези, які сколихують наше суспільство упродовж всього його розвитку.
