16 листопада 2017 року інтелектуальна спільнота світу святкувала Міжнародний день філософії.
Належно відзначали це знакове свято й у Львівському національному університеті імені Івана Франка. Цього дня поталанило послухати розмисли й аналітико-синтетичні медитації сучасних українських любомудрів і завсідникам Світоглядно-філософського семінару Львівського національного університету імені Івана Франка, який зазвичай відбувається щомісяця і має чималий резонанс серед інтелектуалів Львівщини. Із доповіддю з напрочуд зацікавлювальною назвою «Філософія у дзеркалі сучасних викликів» виступив відомий у сучасній українській філософській науці вчений-філософ – завідувач кафедри філософії, професор Анатолій Карась.
Розпочав роботу семінару член-кореспондент НАН України, проректор з наукової роботи, професор Роман Гладишевський, який кількома реченнями застановився на, без сумніву, цікаво сформульованій темі доповіді і люб’язно запросив до слова доповідача.
Професор Анатолій Карась відпочатково повів мову про головні аспекти заявленої проблеми, відзначивши, що за свою тривалу еволюцію філософія перманентно перебувала в невпинному переусвідомленні самої себе, саморефлексуванні над специфікою предмету її розмислів. Це, мовляв, пов’язано передусім з тим, що вона є виявом людського розуму, а одночасно завжди зазнає впливів духовно-інтелектуальних віянь кожної епохи. «Як розум, – констатував філософ, – філософія запитує про світ і місце людини в ньому, засновуючись на принципі самопізнання. У такий спосіб філософський розум довідується, як Сократ, що він «знає тільки те, що нічого не знає» стосовно реальності, яка лежить поза набутими знаннями та розумінням». Тож, на його переконання, відбувається своєрідне «усвідомлення того, що розум, який покликаний вести людину до осягнення особистого щастя чи «спасіння» дорогою «любові до мудрості», здатний це робити тільки через самовдосконалення й духовно-емоційне преображення самої людини, неперервно долаючи внутрішні і зовнішні виклики…» Властиво, створення вільної та безпечної життєвої простороні залежить головно від того, які загрози, виклики або проблеми «розум здатний ідентифікувати й успішно вирішувати та долати».
Потім філософ окреслив жмут глобальних викликів і загроз, які тяжіють над сучасним людством і впливають на міжнародне співжиття, як-от: екологія; зростання прірви між багатими і бідними; штучний інтелект і його вплив на світ тощо. Окремо, як пролегомени філософської рефлексії, або сучасного розуму, доповідач окреслив численні спокуси або фантоми людського мислення, що можуть ставати на заваді чіткого розуміння філософської проблематики сучасного цивілізованого світу, зокрема: метафізична (рухаючись всупереч всім перешкодам, керуючись Богом, Божими істинами); нігілстична (яка є начебто в позірній опозиції до метафізичної – людська зарозумілість, або інтелектуальна зверхність); вузький, або звужений, антропоцентризм (вербальна безвідповідальність щодо ідеї творчості задля самої творчості, що формує феномен гріха майстерності); повсякдення (феномени неусвідомленого розуму, перестрашеного розуму, поневоленого розуму тощо). З огляду на численні виклики сьогодення та віяла мисленнєвих фантомів-спокус і актуальною є проблема формування нового типу розуму, або філософії, нової мисленнєвої парадигматики.
Тож професор Анатолій Карась для накреслення обрисів мисленнєвої фактури новітньої філософської рефлексії вдався до ретроспективного аналізу специфіки картезіанської парадигми мислення, що панує у сучасній інтелектуальній свідомості (у шкільному та університетському способах репрезентації знань і вмінь), а потім зупинився на провідних аспектах сучасних філософсько-концептуальних пошуків, в основі яких насамперед перебуває прагнення знайти адекватну для людської натури і природи як такої «основу для сталого розвитку і порозуміння між різними народами і культурами». На переконання сучасного українського філософа, такі засоби вселюдського порозуміння закладено в розмислово-аналітичних можливостях та інтелектуальних пропозиціях філософської семіотики, «філософії втіленого розуму», когнітивістики та нейробіологічних досліджень.
Доповідач рясно сипав в аудиторію іменами (Рене Декарта, Бенедикта Спінози, Ляйбніца, Іммануїла Канта, Чарльза Пірса та ін.), ваговитими концептами логоцентризму, знакової природи світу і людського мислення, світу як семіозису, людської самості та спільного досвіду, віртуальності і реальності людських знань, універсалізму феномену людської мови, її філософської значущості у цивілізаційному поступі, а також розмаїтими аналітичними розмислами над хибними і незаперечними, справжніми знаннями, зачищуючи «помилки», огріхи світоглядних уподобань сучасної людини, відкореговуючи духовно-інтелектуальні матриці слухачів.
Після велимудрої доповіді професора Анатолія Карася про засади оновлення парадигматики філософських пошуків «у дзеркалі сучасних викликів» незменш активною була слухацька аудиторія, яка інтенсивно взялася за обговорення репрезентованої проблематики особливостей новітніх філософсько-розмислових концепцій, новітнього філософського розуму, засад коректності сучасної філософської рефлексії, новітніх наукових концептів та мисленнєвих інновацій. Тривала дискусія довкола провідних ідей сучасного любомудрія ще більше загострила увагу учасників семінару до бузсумнівної важливості філософсько-світоглядних розмислів, пошуків і здобуття нехибних, істинних знань для всесвітнього, цивілізованого порозуміння між людьми, культурами та державами.
