Сьогодні минає 106 років від дня смерті студента правничого факультету Львівського університету Адама Коцка, який трагічно загинув 1 липня 1910 року під час протистояння між українськими та польськими студентами.
Студентська спільнота разом із викладачами, керівниками профспілкових і самоврядних організацій, представниками адміністрації Університету, заступниками деканів факультетів 1 липня 2016 року зібралась на Личаківському цвинтарі, аби вшанувати пам’ять борця за право українців на національний університет у Львові.
Проректор з науково-педагогічної та виховної роботи, професор Ярослав Гарасим і голова Первинної профспілкової організації працівників Університету Володимир Качмар поклали квіти до могили Адама Коцка.
«Нинішній день у багатій історії Львівського університету є надзвичайно знаменним, днем, про який ми маємо завжди пам’ятати», – сказав, звертаючись до студентів проректор Ярослав Гарасим.
Історію становлення української державності в Галичині важко уявити без історії Львівського університету. Однак не завжди тут звучала українська мова. Боротьба українців за освіту рідною мовою належить до найбільш яскравих сторінок суспільно-політичного життя Галичини кінця ХІХ – початку ХХ ст.
«В умовах тоді ще бездержавності українська молодь виборювала своє право на український університет у Львові, аби здобувати освіту, вивчати свою історію рідною мовою. Та, на жаль, сили були нерівними: з одного боку, це була офіційна австрійська влада та польські шовіністичні кола, які намагались тоді не допускати жодних проявів українства у Львівському університеті, а з іншого боку – непогамовна студентська молодь – галичани, які фактично ще від початку ХХ століття раз по раз заявляли своє право на національний університет, на навчання українською мовою», – зазначив проректор.
Проводячи паралелі зі сучасністю, Ярослав Іванович відзначив той факт, що трагічні для України сторінки її історії мають властивість повторюватись. «І сьогодні в Гарнізонному храмі світих апостолів Петра і Павла розпочалась відправа за Героєм України Василем Сліпаком, який поклав своє життя задля того, аби Україна могла відбутися в майбутньому в державному форматі у межах тих територій, які склалися після ІІ світової війни. Ми маємо пронести в серці пам’ять про наших героїв задля того, аби вибороти гідне життя і майбутнє для наших нащадків», – сказав професор Ярослав Гарасим.
Апелюючи до студентської молоді, словами Івана Франка проректор закликав: «Кожний думай, що на тобі мілійонів стан стоїть, що за долю мілійонів мусиш дати ти одвіт», щоби не ослабли ряди нашої національної атаки. І хоч, як каже Ліна Костенко, національна оборона уже закінчилась, однак ми маємо осмислити, що нам потрібно вибудувати нову стратегію, розробити нову тактику виборювання себе як цивілізованої європейської нації».
Про студентський рух та боротьбу за український університет у Львові, про місію Адама Коцка та його трагічну загибель під час протистояння 1910 року йшлося у виступі доцента кафедри новітньої історії України, дослідника історії Львівського університету Володимира Качмара.
«Українським студентам і професорам важко доводилося здобувати й обстоювати національні права у своїй alma mater. Символом боротьби українців за національний університет у Львові став 21-річний український студент третього року навчання правничого факультету Адам Коцко. Він був популярним у студентському середовищі, а відтак став одним із провідників українського студентського руху», – зауважив Володимир Михайлович.
За словами історика, найбільш драматичною подією в боротьбі за український університет у Львові було віче українських студентів в Університеті. «1 липня 1910 р. польські студенти, намагаючись завадити проведенню віча, спорудили в приміщенні Університету барикади, щоб перешкодити українським студентам, які планували провести похід вулицями Львова, вийти з Університету. Під час сутички пострілом в обличчя Адама Коцка смертельно поранили, і через кілька годин він помер. 4 липня 1910 р. відбувся похорон Коцка, що перетворився на багатотисячну українську маніфестацію. З промовами над могилою студента виступили Кость Левицький, Михайло Грушевський, Осип Назарук, Лонгин Цегельський», – розповів науковець про трагічну смерть Адама Коцка.
Володимир Качмар звернув увагу на те, що після подій 1910 р. студентська боротьба пішла на спад. «Українська політична еліта перенесла її в стіни парламенту. Однак Перша світова війна віддалила у майбутнє мрію мільйонів українців навчатися та викладати в національному університеті у Львові», – сказав Володимир Михайлович, додавши: «Сьогодні ми живемо в незалежній державі, маємо національний університет у Львові. Та національно-патріотичні протестні акції, які вилились спочатку в Майдан, а згодом у Революцію Гідності й у неоголошену війну з російськи агресором, вкотре засвідчили героїчні вчинки наших студентів і викладачів, які віддали своє життя заради майбутнього Української держави».
