Інформація про дисертацію

Репрезонтоване дослідження з позицій сучасного політологічного дискурсу комплексно аналізує основні тенденції процесу формування інформаційної безпеки в трансформаційному суспільстві, зокрема інституційний вимір такого процесу, роль державних і неурядових інститутів у забезпеченні інформаційної безпеки України. Проблема інформаційної безпеки осмислюється на трьох визначальних напрямках: у світлі трансформації українського суспільства загалом та його політичної системи; у контексті глобалізації сучасного світу; у стратегічному баченні – як перспектива розвитку політичних інститутів, відносин і процесів, що забезпечують демократичні зміни та безпеку України загалом. Серед основних ризиків, які постають перед Україною, розглядається загроза втрати інформаційного суверенітету. Значиму роль відведено інформаційній безпеці нації, зокрема таким її структурним компонентам: захист неповторних національно-культурних цінностей, історичних традицій, історичної пам’яті, мови, унікальних субкультур тощо.

Серед авторських пропозицій важливі ті, що стосуються існуючої інфраструктури державних інститутів інформаційної безпеки України. Інформаційно-безпекова діяльність політичних партій в Україні визначена суперечливою. Стверджується, що у сучасній системі інформаційної безпеки значима роль відведена громадянському суспільству і засобам масової інформації. В умовах гібридної війни стратегічні орієнтири протидії зовнішнім і внутрішнім інформаційно-дестабілізаційним впливам осмислюються через: 1) впровадження кращих безпекових практик, які успішно захищають сучасний інформаційний простір та побудовані на трьох визначальних принципах (ієрархічності, державної координованості та взаємодії); 2) підвищення ролі політичної освіти і просвітництва (змістовної основи вироблення імунітету до багатьох загроз, пов’язаних з інформаційно-маніпулятивними впливами); 3) подальший розвиток культури інформаційної безпеки.

Інституційне розуміння формування інформаційно-безпекового порядку денного може зацікавити державних діячів, громадських активістів, партійних лідерів, політичних експертів, консультантів, аналітиків. Матеріали дослідження можуть бути корисними для програм з громадянської та політичної освіти, інформаційної гігієни, при викладанні політичних наук, а також загалом у визначенні подальших орієнтирів розвитку державної гуманітарної політики.

Ключові слова: інформаційна безпека, політичні інститути, політична трансформація, політична модернізація, інформаційна стратегія, інформаційний суверенітет, глобалізація.