Інформація про дисертацію

АНОТАЦІЯ

Зубченко С. В. Синтактико-стилістичні засоби аргументації в «Історії» Геродота. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.14 – класичні мови. Окремі індоєвропейські мови. – Львівський національний університет імені Івана Франка, Міністерство освіти і науки України. – Львів, 2023.

У дисертаційному дослідженні вперше в історії мовознавства України й класичної філології зокрема проведено комплексний аналіз аргументації в тексті «Історії» Геродота з дослідженням її структурних елементів та синтактико-стилістичних засобів її підсилення, серед яких домінантою виявилася антитеза.

Підвалинами дисертації стали як загальнонаукові методи, так і методологія, іманентна для теорії аргументації та функційної стилістики. Реалізація поставлених завдань дослідження стала можливою лише завдяки комплексному застосуванню різних методів і прийомів.

У першому розділі «Аргументація та фактори її формування: теоретико-методологічні засади» здійснено огляд теоретичних праць, які послужили основою дослідження. Зокрема розглянуто етапи розвитку теорії аргументації, її логіко-лінгвістичну структуру, диференційні ознаки різних форм мовлення для аналізу аргументаційної стратегії персонажів «Історії» Геродота, синтактико-стилістичні фігури аргументації в системі класифікації риторичних засобів. Окремий параграф присвячено методологічним основам аналізу синтактико-стилістичних засобів у аргументативному тексті Геродота.

Другий розділ «Монолог, діалог, полілог як аргументативні тексти у Геродота» присвячений аналізові прямої мови персонажів твору, яка виражена у формі одноосібних промов, розмов між двома учасниками та дискусії між трьома і більше особами. Особливо увагу зосереджено на вивченні організації аргументації у різних формах мовлення, виокремленню її структурних елементів (тезис, аргумент, посилання, гарантія), а також впливу синтактико-стилістичних засобів на ефективність аргументації. Здійснена спроба простежити зв’язок між кількістю елементів аргументації, їхнім порядком, кількістю і поєднанням синтактико-стилістичних засобів і результативністю аргументації. У кожній промові визначено коефіцієнт концентрації синтактико-стилістичних засобів. Аналіз різних форм мовлення показав тенденцію до підсилення тезису додатковими елементами аргументації, насамперед – аргументами, а також засвідчив необов’язкову кореляцію між кількістю синтактико-стилістичних засобів та ефективністю переконування з одночасним домінуванням в аргументації антитези. Водночас відзначено однозначне домінування серед синтактико-стилістичних засобів антитези.

Аналізу цієї фігури присвячено третій розділ дисертаційного дослідження «Антитеза як синтактико-стилістична домінанта аргументації у тексті «Історії» Геродота». Аналіз антитез за зовнішньою структурою дав змогу виявити кількість опозиційних пар у кожній фігурі. Відповідно до кількості опозицій усі антитези поділено на прості та багаточленні. Останні своєю чергою діляться на двочленні та полікомпонентні (від трьох до шести антонімічних пар). Особливе місце займають антитези, в яких нерівна кількість протиставлень (серед них найпоширеніший тип протиставлення одного компоненту двом). Такий тип антитез розглянуто окремо й запропоновано називати їх асиметричними. Аналіз зовнішньої структури антитез включав також розгляд компонентів протиставлення за морфологічною приналежністю, а також вивчення додаткових засобів підсилення контрасту (протиставних часток, артикля у дистрибутивній функції тощо).

Аналіз внутрішньої структури дозволив виділити однокореневі, різнокореневі, безморфемні та контекстуальні антоніми в межах однієї протиставної опозиції, а також простежити тенденції та мотиви їх ужитку. Окремим аспектом дослідження антитез стало вивчення функціонування цієї фігури поряд чи в межах інших синтактико-стилістичних засобів, зокрема хіазмів.

Отримані дані будуть внеском у загальну теорію аргументації, функційну стилістику, а також дозволять краще осягнути внутрішні закони синтактико-стилістичного наповнення різних форм мовлення в межах авторського тексту, розширять уявлення щодо функціонування антитези у давньогрецькій мові, сприятимуть поглибленню знань про мову і стиль Геродота.

Результати дисертаційної роботи відкривають перспективи для подальшого вивчення аргументації Геродота з залученням стилістичних засобів фонетичного і лексичного рівня, що дасть можливість створити універсальний підхід до аналізу аргументації.

Ключові слова: антитеза, аргумент, аргументація, гарантія, діалог, монолог, полілог, посилання, синтактико-стилістичний засіб, тезис.