Вже три весни поспіль до дня народження батька психоаналізу Львів стає осередком публічного обговорення філософії фройдизму. Традиційно про ідеї праць Зиґмунда Фройда та теорії його послідовників дискутують саме у Львівському національному університеті імені Івана Франка. Цьогоріч «Фройдівські читання» відбулися 2 травня в Актовій залі Університету.
Модерував захід Олександр Фільц – доктор медичних наук, Президент Української спілки психотерапевтів, Віце-президент Європейської асоціації психотерапії, почесний професор Університету Зиґмунда Фройда (Австрія) та Почесний Амбасадор Львова. Він зазначив, що «Фройдівські читання» відбуваються у Відні ще з 1970-го року, адже саме у столиці Австрії відомий учений провів більшу частину свого життя.
Як відомо, до 2017 року «Фройдівські читання» відбувалися лише у Відні та Вашингтоні, тож багатьом було цікаво, як Львів отримав право на проведення такого заходу? «За кілька десятків років ми зуміли переконати наших друзів із Міжнародного фонду імені Зиґмунда Фройда, що вся родина вченого походить з Галичини, і можна припускати, що саме ця львівсько-галицька ментальність втілилася в концепцію психоаналізу», – розповів Олександр Фільц.
Серцевиною цьогорічних «Фройдівських читань» стала публічна лекція «Мабутнє психоаналізу», яку прочитала відомий психоаналітик, супервізор Бельгійської психоаналітичної асоціації, Міжнародної психоаналітичної асоціації, професор клінічної психології, професор Католицького університету Лювену (Бельгія), професор Вільного університету Брюсселю (Бельгія) Сузанн Геенен-Вольфф. Переклад виступу забезпечив український літературознавець, есеїст, публіцист, перекладач Юрій Прохасько.
«Для мене є честю виступати у такому непересічному місці, як Львівський університет, де я можу порушити питання щодо актуальності вчення про психоаналіз», – розпочала лекцію Сузанн Геенен-Вольфф.
Професор торкнулася низки екзистенційних проблем, спричинених викривленою і неусвідомленою межею між інстинктами та бажаннями у людини ХХІ століття. Йшлося і про застосування психоаналізу в гендерних питаннях, які набули особливо гострих форм за останні роки.
Також науковець у своєму виступі торкнулася трансформації фройдівських вчень у контексті сучасного демократичного суспільства.
«Психоаналітична терапія можлива тільки в демократичному суспільстві, де шанують індивідуальні права суб’єкта, в суспільстві, де не намагаються перетворити індивіда на гвинтик системи. Є в цьому і глибша причина вбачати спорідненість між психоаналізом та демократією – обидва поняття, за своєю суттю, скеровані на автономію, а не на ідентифікацію з авторитетом», – пояснила Сузанн Геенен-Вольфф.
Професор додала, що майбутнє психоаналізу, на її думку, залишається непевним і невизначеним, але саме ця невизначеність і демонструє відмінність демократії, в якій можливий розвиток ідей Зиґмунда Фройда, від тоталітаризму, який ставив тавро прокляття на його вчення.
Після виступу Сузанн Геенен-Вольфф «Фройдівські читання» перейшли у формат дискусії, під час якої обговорювали не лише психоаналіз, виховання дитини в сучасному світі та інші ідеї Зиґмунда Фройда, а й порушували теми мистецтва та філософії. Крім того, учасники читань торкнулися деяких питань внутрішньої політики України, порівнявши різні бачення політичної ситуації в нашій країні.
